Усна народна творчість має велике значення у житті народу як у минулому, так і в наш час. Адже недарма в одному з українських прислів'їв говориться: "Пісня ні в добру, ні в злу годину не покидає людину". Вона полегшує працю, виражає і радісні, і важкі настрої, розважає в горі, веселить під час відпочинку, навчає любити батьківщину, бути їй вірним, відданим.
Величезне значення має усна народна творчість також і для розвитку науки, літератури, мистецтва.
<span> У спадщину ми дістали величезну кількість пісень, дум, балад, казок, створених багатьма поколіннями наших предків, і зобов'язані берегти усну народну творчість як найдорожчий скарб народу, вивчати, знати її та збагачувати новими перлинами.</span>
Я живу в оточенні близьких людей. На їхню любов до мене відповідаю добрими справами.
У суботу допомагаю мамі прибирати наше затишне житло. Підливаю квіти, замітаю підлогу, ставлю на місце вимитий посуд. Інколи ходжу до магазину. У неділю провідую свою дорогу бабусю. Вона з нетерпінням чекає наших зустрічей. Допомагаю мамі бавити меншого братика. Часто гуляю з ним у нашому дворі.
Добрі справи приносять моїм близьким радість
Ми працюємо для миру й живем для миру на землі (В.Сосюра). Виходь, іди дорогами земними і від людей візьми, і людям дай (П.Дорошко). Ми йдем і йдем, несем вогні і творим дні (В.Чумак). Не хлібом єдиним, а творчості дивом, а криком дитини існує людина (М.Жиленко). Тільки млява, боязка людина не любить і боїться риску (Л.Українка). Не визнаю ні любові, ні дружби, ні приятелювання до перших заморозків чи до першого грому (М.Стельмах). Є в коханні і будні, і свята, є у ньому і радість, і жаль, бо не можна життя заховати під рожевих ілюзій вуаль. (В.Симоненко). Навколо великих людей і круг їхньої пам’яті завжди точиться явна чи приглушена боротьба (М.Рильський).
Я добре пам’ятаю свій перший шкільний день – своє перше вересня. Це один з найдорожчих днів у моєму житті. Біля ошатної і красивої школи грає музика. Багато квітів. Наче на святковому вокзалі когось проводжають. І серед них – ти. Ти вирушаєш у далеку дорогу, в подорож в країну під назвою Школа.За час цієї подорожі ми дізналися багато нового, відкрили нерозгадані таємниці. Ще вранці не здогадувалися, чому буває день і ніч, а тепер можемо самі кому завгодно пояснити. Ми познайомилися з різними рослинами, і навчилися їх самі вирощувати. Ми дізналися, що таке електрика, і вона стала нашим другом. І найголовніше: ми зрозуміли, яке велике чудо – книга.З кожним роком я з нетерпінням чекаю перше вересня. Для мене це свято, яке я запам’ятаю на все життя. Шкільні роки – самі безтурботні і найщасливіші роки. Хоча деякі так не вважають і хочуть швидше покинути школу, хочуть бути самостійними, дорослими. І часом забувають про те, що дорослий світ – дуже непростий світ. У кожного з нас є свої проблеми, які нам здаються дуже важливими. Ми вважаємо, що нас навантажують, не розуміють, змушують вчитися, не дозволяють довго гуляти. Тому і мріємо швидше стати самостійними. Але ми не замислюємося про те, що в дорослому житті набагато важче. Адже разом із закінченням школи закінчується наше дитинство. Як ялинкове свято, кінчаються казки, як стрічка в кіно, обриваються сни. Вже не сподіваючись на чиїсь підказки, ми самі повинні вирішувати всі завдання.<span>Деякі вважають, що всі школи однакові. Але це не так. Шкіл багато, але кожна школа, як і людина, має своє обличчя, душу, серце. А душа школи залежить від головних дійових осіб – учнів і вчителів. Кожен з нас запам’ятовує щось своє про рідну школу. Для одних – це дискотеки і шкільні вечори, для інших – олімпіади, конкурси, улюблені уроки, а для мене – перший день у школі. Але найголовніше – у школі ми здобули справжніх друзів. Кажуть, що шкільна дружба найміцніша. Може бути, тому, що ми багато часу проводимо разом, добре знаємо один одного. І, звичайно ж, на вечорах шкільних друзів нам завжди буде що згадати про наше <u><em>шкільне життя</em></u>.</span>