1. Сміливий там знайде, де боягуз загубить.
2. Не навчишся плавати, поки у вуха води не набереш.
3. Чого ранком не зробиш, того ввечері не здоженеш.
4. Не брудний криниці, бо схочеш водиці.
5. З добрим поживеш - добре й переймеш.
6. Посієш вітер - пожнеш бурю
1 б
3 у переносному чи у прямому значенні?
4 село, яблуко, вухо, кров
5 сміх-плач
зла -добра
6 давальний, знахідний
7 майстер-майструвати
малюнок-малювати-мальовничий
спів-свівати -співочий
крило птаха, літака, автомобіля
ключ до замка, журавлиний, джерельний ключ
На перехрестях українського, угорського та словацького кордонів розкинувся Ужгород – столиця Закарпаття, мультинаціональної області країни, одне з найкрасивіших міст Центральної Європи. Місто із славетним історичним корінням – адже бере свій початок ще в ІХ сторіччі , дуже довго було у володінні угорської корони і величалося Унгваром.
Над містом височіє величний середньовічний замок, поруч – унікальний музей архітектури і побуту, і тут же заворожує погляд своєю урочистістю Хрестовоздвиженський кафедральний собор, а також колишній єпископський палац і безліч красивих храмів різних конфесій. Так, саме безліч, бо про ужгородські храми можна розповідати до безкінечності. Хоча б варто згадати в приміських Горянах церкву-фортецю побудови ХІІІ століття. Кажуть, що вона немов би належала хрестоносцям, обласканим угорським королем, таємничим воїнам-монахам тамплієрам. Якби там не було, а горянська ротонда просто прекрасна, особливо фрески італійських майстрів ХІV століття, нехитре наслідування Джогго. А про романтичний Невицький замок будь-хто розповість легенду, що побудований він злющою «Поганою дівою», її привид і досі стогне у руїнах поблизу.
<span>букв - 6. Звуков - [ г' е р o j' э в] - 7.</span>
На дворі,за вікном - "зимова краса". дерева та кущі одягнені у найкращі вбрання, білосніжні прикраси, до вподоби і малечі і дорослим. Поглядаючи у вікно,ми з моїм товаришем, замилувалися та вирішили швидко вдягнутись. Вийшли на подвір'я,взяли санчата та лижі і побігли до засершого озера,на якому, ця краса, здавалася,ще чарівнішою. Бруньки на деревах заворожували наш подив, візерунки, замерзлого озера, нагадували казку. награвшись у сніжки,зліпивши снігову бабу, ми пішли грати в хокей з друзями. найгарніші та найрізноманітніші сніжки пролітали повз нас, зупиняучись на лиці та одязі. Після повернення додому ми розповіли про таку красу нашим найближчим родичам та друзям і показали їм фото. Чекаючи наступного разу,коли підемо разом із ними, милуватися красою та грою
