<span>Хатину: хат-корінь, ин-суфікс,у-закінчення, <span>хатин-основа слова; садок : сад-корінь, ок-суфікс;</span>садок - основа слова;
грушки:груш-корінь, к-суфікс, и-закінчення, грушк - <span><span>основа слова;
</span>горбочки</span>:горб-корінь, очк-суфікс, и-закінч, горбочк -<span>основа слова.</span></span>
Цікавий життєвий випадок
(твір-оповідання про випадок з життя)
Місто, в якому я жив до приїзду в Харків, розкинулось на красивому березі Каховського водосховища. Колись тут не було ні водосховища, ні самого міста, а тільки великі зелені луки та степ з невисокими пагорбами. .1 текла тут велика, могутня ріка - Дніпро. Коли на Дніпрі побудували водосховище, то затопились при цьому острови і значна частина луків. На нових берегах Дніпра виросли міста, а на відкритих від води луках відродилися села. Велика річка стала найулюбленішим місцем для риболовлі.
Одного разу, в кінці лютого, я з батьком і його товаришем Сергієм зібрались на риболовлю. Коли ми виходили з дому, погода була сонячна, дув вітер, але це нас не здивувало, тому що весна в цих краях настає рано. Підійшовши до замерзлої річки, ми вирішили не відходити далеко від берега, бо лід уже підтанув і був не дуже міцним. Після кількох невдалих спроб щось спіймати, ми з батьком вирішили рушати додому, а Сергій залишився ще порибалити. Коли ми вже були на березі, то почули крики рибалок. Озирнулись назад і побачили, що кілька рибалок, у тому числі і Сергій, потихеньку відпливають від берега на одірваній крижині. Люди, щоб урятуватись, почали плигати у воду і пливти до берега. Через кілька хвилин Сергій був уже на березі. Батько зняв з себе кожушок і дав йому зігрітись. Та в цю мить Сергій згадав, що на крижині залишився його велосипед. Тепер уже роздягнений, він поплив назад за велосипедом. На щастя, крижина була ще близько від берега. Назад, уже з велосипедом, Сергій повертався під сміх і жарти товаришів.
Не дрібен язик
Що ладен сказати,
А славен розум,
Що повен гадати.
І зелен світ тоді стає, еоли у голові хоч трохи є...
Це моє ставлення. Якщо потрібно, підправите та зміните.
Хвала рукам що хлібом пахнуть
Майже всі дорослі кажуть: "Хвала рукам що хлібом пахнуть!" Але чому саме цим рукам? Чого не тим що роблять одяг? Чого не тим що допомагають? Та врешті решт, чого не тим що доглядали?
Якось, мати підсказала: " Це тому, сину/доню, що хліб то Божий дар. Із хлібом ми живемо усе життя! Зустрічають гостей хлібом та сіллю, на свята печуть особливий хліб - коровай. Тому руки що печуть хліб - особливі. Ми маємо відавати їм хвалу".
Ось чому хвала рукам що хлібом пахнуть!