На небі насупилися чорні дощові хмари,скоро пійде дощ
Падав пухкий,великий сніг.
Осінню потрібно брати граблі до рук та прибирати опавше листя
Спорт у школі
У школі № 25(будь який номер) є уроки фізкультури і спортивний гурток. На гурток учні ходять після п'ятого уроку, тобто о тринадцятій <span>п'ятдесят п'ять. Всі діти можуть вілно відвідувати шкільний гурток спорту. Для того, щоб потрапити в спортзал треба мати спортивний одяг та спортивне взуття. </span>
<span>Вчити поважати людей похилого віку дітям потрібно ще з дитинства, вчити поступатися місцем, ставиться з повагою і розумінням, прищеплювати загальнолюдські позитивні якості. Потрібно розповідати дитині як жилося цим людям, як вони працювали і навіть воювали для того, що б ми зараз жили добре і жили на своїй землі, а не в рабстві. Можливо дитина цього не зрозуміє спочатку, але з віком це прийде саме. А якщо у вас питання стосується, як навчити поважати людей похилого віку вже дорослій людині, то я вам скажу, що якщо не поважав то і поважати не буде</span>
Що подарувало нам сьогодення? Залежність від грошей, модернізацію суспільства, масову еміграцію за океан… Скільки віків український народ домагався права на відкрите існування?! Ми пройшли через війни, тортури, усілякі «Емські укази», революції, голод… І тепер, коли на дворі XXI століття, ми відлучаємося від свого коріння і орієнтуємося на уніфіковану й стандартизовану «масову культуру». Прикро, що навіть у сільській місцевості, де в побуті й заняттях населення збереглося чимало традиційного, зараз царить урбанізація. Чи не парадокс, що син звичайного хлібороба не вміє працювати на полі, а дочка прясти і вишивати?І де ж поділася та любов до землі, яка раніше давала можливість вижити нашим предкам?<span> Прикро, що люди забувають духовні традиції, народні звичаї, пісні, одяг…Адже не кожна країна у світі може похвалитися такими скарбами! Не кожна має таку духовну спадщину! Традиційна етнокультурна інформація може зберігатися тільки передаючись від покоління до покоління, несучи в собі коштовний вантаж. Звертання до традицій не означає нехтування можливостей сьогодення. Тільки осмисливши минуле, дізнавшись витоки своєї культури та історії, можна не тільки чіткіше зрозуміти сьогодення, а й правильно обрати шлях розвитку.</span>
Говорять: "Краса<span> врятує світ!" Я б додала: "Краса і доброта врятують світ!" Етимологія слова "добрий" мінялася. Були часи, коли слов'яни цим словом оцінювали зовнішність і красу людини. Тому краса і доброта — це слова дуже близькі: добра людина завжди красива. </span>
<span>Добрі справи людей високо оцінювалися за всіх часів. Коли ми говоримо про добрі справи, згадується діяльність тих безсрібників, що їхали за тридев'ять земель рятувати людей від хвороб, учити дітей, допомагати жертвам катастроф і т.п. Добрі справи — це і добродійність багатих людей, що на свої гроші будували гімназії і школи, відкривали і утримували безкоштовні лікарні і будинки для старих, матеріально підтримували таланти і допомагали одержати освіту бідним молодим людям. Але якщо кожен з нас буде відкладати добрі справи до виникнення критичних життєвих ситуацій або до моменту, коли він нагромадить великий капітал, то можна і спізнитися. </span>
<span>Якщо ти прагнеш до того, щоб твої слова і справи, нехай малі, несли твоїм близьким, рідним, друзям тепло, — це вже багато. При цьому треба завжди пам'ятати, що доброта в основі своїй безкорислива. Якщо яка-небудь фірма або банк оплачує трансляцію концерту рок-зірки або поп-діви, ці акції не робляться без власної користі. Тому, я думаю, їх не можна вважати благодійними (тобто такими, що несуть благо — кому?), тому що в основі таких "добрих" справ лежить користь. Поки що на сучасному українському обрії багатіїв, що займаються доброчинністю, не видно. Наші капіталісти зараз піклуються тільки про себе і своїх близьких. А от представник діаспори Петро Яцик заснував Міжнародний конкурс знавців української мови. Наші ж пани-підприємці і банкіри щось не поспішають чинити добро. А вже які багаті... </span>
<span>Мені згадалося невелике оповідання-притча І. С. Тургенєва "Два багатії". Письменник віддає належне і звеличує багатія Ротшильда, що виділяє великі гроші на виховання сиріт, на лікування хворих, утримання самотніх старих. І відразу Тургенєв згадує, як бідний російський селянин взяв у свою родину сироту. На нарікання дружини, що і так голодно в родині, а тепер їм навіть не буде за що купити сіль, щоб посолити юшку, селянин відповідає: "А ми її... і несолону". Тургенєв робить висновок: "Далеко Ротшильду до цього мужика!" Так, цей бідняк добріший мільярдера, багатший душею. Недарма оповідання називається "Два багатії", хоча формально один з героїв — бідняк. </span>
<span>Завершуючи твір, хочу сказати: дуже правильна ця фраза: "Поспішайте робити добро!" Не треба чекати, коли станеш багатим, як Ротшильд. Добрі справи... Це і добрі слова, і допомога старим, і підтримка друзів. Задумайся: коли ти останній раз дарував мамі квіти</span><span>? А коли допоміг їй по господарству? Чи давно відвідував бабусю? Чи дзвониш дідусеві регулярно, чи ділишся з ним своїми проблемами? Чи допоміг молодшій сестрі, коли вона просила тебе про допомогу, або відговорився вічною зайнятістю? Чи відвідав хворого друга? Це все і багато чого іншого, мій ровеснику, уже можна робити сьогодні. Не відкладай добрі справи на майбутнє!</span>