З чергуванням приголосних:Їздити-їзджу;лазити-лажу;місити-мішу;розмістити-розміщу;свистіти-свищу.
З чергуванням голосних:гонити-ганяти;стояти-стати;кроїти-краяти;котити-катати;ломити-ламати;зоря-зарево.
О, нарешті настали канікули!
Ах, який довгоочікуваний останній дзвінок!
Ну, ці дні будуть неповторними!
ого! я поїду на море!
та ну, а я поїду в літній табір!
Я люблю весну. Весною все розквітає і прокидається від зимового сну. У мене відразу піднімається настрій , тому що наступають весняні канікули. Канікули я провів досить добре.Погода була гарна і я міг зустрічатися із своїми друзями.Ми гуляли,ходили в кіно і навіть влаштовували пікнік.Потім я навідав свою стареньку бабусю в селі. Я допомагав їй по господарству і вона була дуже рада. Також в селі у мене з*явилося багато нових друзів.Я здорово з ними повеселився.Але канікули закінчилися, і я змушений був повернутися у місто знову.
Мені сподобалися мої весняні канікули.
<span>Мені здається, що людство прагне винайти ідеал, протягом усієї своєї історії. Звертаючись до літератури і мистецтва, ми можемо спостерігати, як поняття ідеалу змінювалось у різні епохи. А найголовніше, що люди прагли свій ідеал створити, уявити, побачити. Це відбувалося в літературі, скульптурі, живописі. Так виникли ідеальні образи. Але вони ідеальні для митців, які їх створили, і не завжди збігаються з нашими уявленнями. Люди мріяли і про ідеальне суспільство. Але ідеальної епохи або ідеального суспільного ладу винайти так і не вдалося. Ну що ж, можливо, це ще попереду. Але, я впевнена, що ідеал, отой взірець досконалості, кінцева найвища мета-промінь, є у кожної людини. </span>
<span>Мої прагнення цілком реальні. Я не чекаю ідеального суспільного ладу, бо розумію, що суспільство — це люди, а ідеальних людей не існує. Тому я прагну досягти нормальних людських стосунків у своєму найближчому оточенні. І якщо кожна людина прагнутиме того ж самого, то, можливо, наше життя буде кращим. </span>
<span>Отже, щодо моїх ідеалів... </span>
<span>Мої ідеали — це моральні якості, мої і моїх друзів, моїх батьків і моїх дідів, словом, близьких мені людей. І ці ідеали не однобокі, вони мають взаємозв'язки з різними галузями життя. І навіть те, яким я уявляю своє майбутнє — це мій уявний ідеал. </span>
<span>Коли я була ще зовсім дитиною, то вважала ідеалом зовнішні риси людини. Тепер, коли мені п'ятнадцять, я розумію, що зовнішність — не головне в людині. Безумовно, людина повинна слідкувати за собою, бути чистою та охайною, а ось поняття краси для мене стало ніби іншим. Члени моєї родини і мої друзі не всі красиві, але для мене вони найкращі, бо їх красу я оцінюю за внутрішніми рисами, як і вони мою. </span>
<span>Отже, риси характеру, які я вважаю ідеальними. Найперше, це доброта. Я думаю, що це саме та риса, яка робить людину людиною, адже доброта включає в себе і чуйне ставлення до інших людей і увагу до людей старшого покоління, і любов до природи, і уміння співчувати іншій людині, і турботу про братів наших менших, і багато-багато інших якостей, які я б хотіла виховати у собі. Іноді важко бувати добрим: хтось дратує, хтось заважає, хтось галасує, а хтось просто не подобається. Тоді я намагаюсь подолати в собі емоції, розуміючи, що якась риса мого характеру теж може не подобатись іншим. Хочу навчитися сприймати людей такими, які вони є, хоча схиляюсь до гуманістичних рис у людині. </span>
<span>Сподіваюсь, що в своєму розумінні ідеалів, я не самотня. І чим більше буде прихильників гуманістичних тенденцій, тим добрішим буде навколишній світ. Можливо, саме тоді і прийде найдосконаліша епоха в історії людства. </span>
