Мы познакомились с произведением Тургенева "Муму",с его главным героем - Герасимом.
Герасим - это простолюдин, крепостной крестьянин. От рождения он был глухонемым,и казалось бы, никак не мог выражать свои чувства..Но нет. Он выражал их своими поступками.
Однажды,этот несчастный человек встретил собаку,которую и назвал "Муму". Ведь вроде мычание, он не мог издавать никаких звуков..
Период жизни с Муму - был для него самым счастливым. И даже когда возлюбленная Татьяна уехала,у него осталась поддержка и опора.
Из-за прихоти барышни, Герасим был вынужден утопить любимца. Он очень сожалел,не хотел этого делать..Но все же,покорно выполнил указ.
С этих дней Герасим замкнулся в себе. У него осталось лишь чувство собственного достоинства..
Если бы мы только могли представить,какие муки он испытывал, если бы мы только могли хоть как-то помочь ему..
В конце он просто уходит в деревню, что еще раз доказывает, что он человек,сумевший сохранить собственное достоинство.
Его вина в том что он на железной дороге открутил гайку, которая прикрепляет рельсы к шпалам. Он сделал это для того, чтобы изготовить из гайки грузило для рыбы. Для этого были несколько причин ,и одна из них бедность:"Свинец на дороге не найдешь,купить надо, а гвоздик не годится".
Головний герой трагедії Гете — вчений Фауст. Він прожив велике життя, набув багато різноманітних знань, але істина залишилася недоступною. Втомившись від наукових пошуків, Фауст розуміє, що життя проходить повз нього. Він розчарований, на межі самогубства. У нього більше немає стимулу продовжувати наукові дослідження, пошук істини. Заради того, щоб прожити життя заново, він закладає душу дияволу. В обмін Ліефістофель дарує Фаустові молодість.У Фаусті Гете підкреслює найважливіші властивості людської натури: невдоволеність досягнутим і спрямованість до ідеалу. Його головні якості — гострий розум і прагнення до самопізнання світу. Героєві притаманний постійний творчий неспокій, схильність до пошуків нових знань, проникнення в глибинну суть життя. Він не прагне почестей і слави та хоче перетворити землю на квітучий сад. Вступаючи у боротьбу з природою, Фауст мріє зробити людей вільними і щасливими.Народна легенда про Фауста в 1593 році була доповнена життєписом Вагнера — учня Фауста. Вагнера ми бачимо безпутним волоцюгою, який опанував таємниці магії, а після смерті Фауста успадкував його багатство. Для Гете дуже важливе зіставлення характерів двох учених — Фауста і Вагнера. Не слід вважати, що Вагнер — особистість, не наділена талантами. У другій частині трагедії йому навіть вдається створити штучну людину — Гомункула. Та все ж Гете не визнає шляху, обраного Вагнером.Зміст “Фауста” універсальний: він розповідає про молодість і старість, життя і смерть, війну і мир, побут, політику, науку і мистецтво. Головна тема трагедії — пошуки людиною сенсу буття і свого призначення. Створюючи образ Фауста, Гете на власній долі в першій частині твору показав здійснення всіх можливих бажань людини, а в другій частині — безмежні можливості людства. У першій частині гонитва героя за насолодами закінчується загибеллю героїні. У другій частині трагедією стає прагнення героя вдосконалити природу, внести свої прагматичні виправлення у світобудову. Отже, на думку Гете, максималістське здійснення волі спричиняє трагедію.Закінчена тривала мандрівка у пошуках прекрасного. Душа Фауста повертається до Бога. Прекрасне знайдене — але у майбутньому, у світі ідей. “Мета нескінченна тут, у досягненні”, — промовляє Гете. Він стверджує: людина величніша за природу, ніщо не може знищити людяність, кохання, свободу розуму. А відповіді на порушені в творі запитання людство ще шукатиме не один рік.Маргарита (Гретхен) — один із найпоетичніший жіночих образів у світовій літературі. Дочка бюргера, проста і невибаглива, вона зображена як дитя природи. Гретхен багато працює: готує їжу прибирає дім, шиє, співає пісні, ворожить на квіточці. Наївна, проста і довірлива, вона дуже подобається Фаусту і відповідаєш його почуття коханням. Але дівчина у полоні релігійних та побутових звичаїв, її лякає незрозумілий їй Фауст.Кохання перетворюється для неї на муку, на невільні злочини. Гине у поєдинку з Фаустом її брат Валентин, помирає від снодійного, даного дочкою, мати Гретхен. Вона сама знищена людським осудом, бо народила позашлюбне дитя. Міщани виганяють її з міста, і Гретхен стає вбивцею рідної дитини. Нещасна жінка втрачає розум, вона чекає страти у міській в’язниці.Чиста і прекрасна душею Гретхен відмовиться віддопомоги нечистої сили, відштовхне від себе Фауста, бо він винний в усіх її стражданнях. У фінальній сцені смерті Гретхен у відповідь на крик Мефістофеля “Вона загинула!” зверху прозвучить: “Вона врятована!” Це голос Господа, який огортає своєю любов’ю будь-яку віруючу душу.“Фауст” Гете — велична художня пам’ятка світової культури. Цей твір зберігає свою актуальність і в наші дні. Високий гуманізм, творчий пошук, поезія труда та пафос творення, що прославлені у трагедії, безмежна віра у краще майбутнє роблять її актуальною і зрозумілою для всіх поколінь. У цьому — глибокий життєствердний гуманізм трагедії.<span>
</span>
Над высокопоставленными людьми, а именно над самим Ревизором, над таким обманщиком.
На судьбу Анны Ахматовой выпало множество тяжелых испытания.
Она жила в России, в очень страшные для нее годы. Во времена революции( которую Ахматова не приняла и отрицала)
В 1921 году был расстрелян ее муж, а сын был обвинен по ложным показаниям и провел более 20 лет в трудовых лагерях. Но кроме этого, Анну Ахматову исключили из союза советских писателей, а значит, лишив ее возможности писать ( соответственно, у нее не было денег ( насколько я знаю). Конечно, все это не могло не отразиться на ее творчестве.
Например поэма "Реквием", главная тема которого : Выражение масштабов народного горя во времена революции.
