Майская , родной , полночный , свеж , чист , единой , Тепло , кротко , соловьиной , полупрозрачный , Застенчиво , новобрачной , радостен , чужд , нежней , бестелесней , невольной , Невольной , последней .
Ответ:
Адам Міцкевич — геніальний поет і мислитель, що приніс світову славу польській літературі. Син небагатого шляхтича-адвоката, він ще з раннього дитинства бачив і добре знав життя простого народу, уважно слухав народні пісні, легенди, казки, мотиви й образи яких лягли пізніше в основу його чудових творів — балад, віршів, поем. ' Батьківщина поета — хутір Заосьє біля містечка Новогрудок. Край дитячих літ назавжди залишився у серці майбутнього поета як одна з найсвітліших сторінок його життя.
Здобувши освіту на історико-філологічному факультеті Віденського університету, він працює учителем у Каунасі. Бере активну участь у діяльності патріотичних організацій польської молоді, які ставили собі за мету боротьбу за свободу і незалежність Польщі. Молоді патріоти не хотіли миритися з тим, що їхня вітчизна — Польща — лежала роз'ятрена під п'ятою російського самодержавства, австрійського й прусського імператорів.
У жовтні 1823 року Міцкевича заарештовують і після тривалого слідства висилають за межі Польщі та Литви. Польське національно-визвольне повстання 1830 року застало поета у Римі. Поразку поляків у боротьбі за незалежність Міцкевич пережив надзвичайно важко: у його вітчизні під нестерпним гнітом конав простий народ, зубожілий до краю.
Отже, мотиви визвольної боротьби польського народу за незалежність, патріотичні мотиви стали провідними у творчості великого поета.
Прикладами таких творів є поема "Пан Тадеуш" — енциклопедія життя польського народу початку XIX століття, поезія "Світязь", присвячена Михайлові Верещаку, братові коханої А. Міцкевича.
Картина запечатлела тот звенящий момент ожидания битвы, когда рассеялся туман и русская рать увидела перед собой татар. Художник изображает на картине всю Русь: всех возрастов люди, всех сословий пришли сюда. Войско как бы бесконечно продолжается за пределами полотна. Ряды воинов сомкнуты. Одна фигура теснит другую, дальше видны новые и новые лица, словно огромная мощная лавина надвигается из глубины... Но вот взгляд зрителей останавливается на фигуре старика, опершегося всем телом на древко копья. И создается ощущение, будто движение всего войска остановлено, сдержано им, но через несколько мгновений эта лавина двинется дальше.
Не Гренев, а Гринев!
Он жил недорослем. Основам грамоты его научил дядька Савельич, а мосье Бопре, вызванный отцом из Франции только пил вино и ничему не учил Петра. Мать любила Петра, а отец мало интересовался им. Это можно понять по эпизоду, где отец спрашивает сколько лет его сыну. Петр, как любой ребенок, любил шалости и проказы.
Лева, привет Фибаначи
я точно не помню, но вроде он их усыпил или дождался пока заснут..