Стихотворение А.А.Ахматовой "Мужество" передает картину второй мировой войны: пули, мины, бомбы летят в разных направлениях, кровь от ранений смешивается с серой от пепла землей.
Мужчины рвутся в бой, стараясь получить как можно меньше ран и как можно больше врагов "втоптать" в свежий чернозем.
В тумане от пыли и сухой земли не видно ни себя. ни друзей, ни врагов.
Многие, кто полегли на этом кровавом поле, оставили женщин и детей без единственного кормильца.
В городах царила разруха, пахло дымом и гарью, на еду денег не хватало, и многим приходилось голодать.
Но мужество и упорство русских войск взяло верх над безжалостным врагом.
В России всегда жил, живет и будет жить сильный народ, и в стихотворении Ахматовой очень точно описывает характер русских мужчин:
"Не страшно под пулями мертвыми лечь,
Не горько остаться без крова,
И мы сохраним тебя, русская речь,
Великое русское слово".
<span>Мне очень нравится это стихотворение. Больше спасибо автору за воспроизведение событий тех времен.
Некоторое можешь убрать! </span>
Потому, что Ливонтии халатно относятся к деньгам. Сначало всю зарплату потратят на развлечения и долги, а потом опять долги берут. Жена Левонтия когда долги отдаёт, деньги то не досчитает то наоборот даст больше. Зимой свой забор жгут а летом новый ставят (на зиму дрова не заготавливают). Детей воспитываютплохо, поэтому мальчик (рассказчик) бабушку и обманул, сто его Санька на это справоцировал.
Гріх — помилка, яку допускає людина у процесі своєї життєдіяльності, відступ від істини, поганий людський вчинок,який часто призводить до жахливих наслідків.кожна людина в своєму житті робить помилки від самого народження, кожна людина грішна. Безгрішних людей не існує і, щоб здобути душевний спокій, людям треба визнати цей факт. Кожна людина у своєму житті робить помилки, але далеко не всі їх визнають і за можливостю виправляють. Завдання людини — триматися шляху істини і життя, попри всі негаразди.Із самого початку юний і чистий Доріан Грей опинився між двома протилежними ідеями: «чистого мистецтва» художника Безіла та вченням лорда Генрі, який бачив мистецтво в самому собі. Але, на жаль, «митець власної душі» та «митець власного життя» не помічали душ інших людей, вони прогледіли й душу юного красеня. Учень заперечив теорії своїх наставників і як наслідок — у пізнанні життя став злочинцем, а для себе — власним душогубцем.Урешті-решт сам герой зрозумів, до чого доводить нехтування мораллю: «Смерть власної душі в живім тілі». Руйнівні сили, які впустив у свою душу Доріан Грей, знищили і його тіло. Тож коли він кинувся з ножем на портрет, то убив самого себе.У романі багато блискучих парадоксів: «Доброго впливу взагалі не існує», «Сумління — це страх», «Життя — це лише нервові волокна і клітини мозку» тощо. Але в порівнянні зі страшними змінами, що сталися на портреті, вони втрачають свою привабливість і стають марними. О. Уайльд, почавши із заперечення моралі в мистецтві, закінчив запереченням її заперечення. І в цьому теж полягає парадокс письменника. Він дійшов висновку про те, що саме мистецтво є найвищим людським сумлінням, непідкупним і незнищенним. Доріан покараний лише тоді, коли піднімає руку на прекрасне — на витвір мистецтва. Відомо, що мистецтво як втілення прекрасного є вічним, тому й гине герой, вчинки якого є аморальними й страшними.Фінал роману досить символічний. Портрет стає суворим суддею вчинків Дорі- ана Грея. Подальші зміни такі значні та страшні, що Грей більше не може бачити свій портрет і намагається позбавитися його. Та виявляється, що він знищує не власне зображення, а себе самого.Після смерті героя портрет знову став таким, як раніше, він неначе «відродився». Це є прекрасним свідченням того, що справжня краса існує поза теоріями. Тому портрет — один із головних персонажів роману. Він є магічним дзеркалом, що висвітлює сутність буття. Портрет, наче рентген, показав хворобу, знищив її та засяяв новими фарбами.О. Уайльд колись сказав: «Кожна людина бачить свої гріхи в Доріанових<span>» ,тож ми можемо тільки вчитися на помилках героя,відчувати те що він,думати про наслідки та залишати в собі ті переживання героя,щоб надалі рости духовно та збагачуватися ,а не морально розкладатись</span>