Мій улюблений герой повісті І. Франка «Захар Беркут»Своїм багатим обдаруванням і титанічною діяльністю І. Франко залишив такі духовні скарби в історії української літератури, що сьогодні й уявити її без них просто неможливо. Серед прозової спадщини особливо яскраво виділяється його повість «Захар Беркут», створена у 1883 році. У цій історичній повісті розповідається про те, як волелюбний народ Руської землі боронив свою батьківщину від монголо-татарської навали.
У творі виведено чимало дійових осіб. Але найбільше мені сподобався Максим — молодший син Захара Беркута. Це сміливий і відважний юнак, справжній патріот своєї вітчизни. Коли монголо-татари напали на Руську землю, у перших рядах її захисників був Максим, хоч він і був сином ватажка тухольської громади Захара Беркута. У цім першім нерівнім бою загинуло багато воїнів-тухольців, а поранений непритомний Максим потрапляє у полон до монголів. Він тяжко переживає своє становище і радий був би краще вмерти, ніж потрапити у полон. Але так склалася доля. Боярин Тугар Вовк пропонує зберегти Максимові життя за вільний вихід монголів з котловини. Але гордий Максим відмовляється від цієї пропозиції. Він, як і його батько Захар Беркут, не може пристати на таку умову — ціною власного життя випустити з пастки ворогів. Хоч він і розуміє, що «життя в неволі нічого не варте, краще смерть», проте відданість батьківщині і народові дають йому сили винести всі муки, не заплямувати своєї честі, честі сім'ї, народу. Кохана дівчина Максима Мирослава теж пропонувала йому вибратися із монгольського табору, переодягнувшись у її одяг і показавши перстень-перепустку монгольській варті. Але Максим відкидає і цю пропозицію: врятувати своє життя, ризикуючи життям коханої, він, звичайно, не погоджується. Мужній, сміливий, гордий Максим, безперечно, не може не сподобатись. А безмежну відданість батьківщині, народові, кришталеву чесність й чистоту, які мав Максим, хотів би виховати в собі кожний з нас.<span />
Коли людина сама , в стороні
Композиція. Експозиція: Татарин тишком-нишком пробрався до козацького табору, коли запорожці відпочивали.
Ответ:
Його продавали, змушували тяжко працювати, карали, але він гідно переніс випробування долі, не втратив почуття гідності, допомагав іншим у скруті. Звісно, що таким сміливцям посміхається доля. Павлусь досяг своєї мети: Девлет-ґірей відпускає сміливого хлопчину з сестрою з неволі та навіть дає охоронну грамоту, щоб дорогою не чіпали татари. Павлусь знайшов свою сестру завдяки геройству, відвазі, кмітливості.
Микола Воронний у своїй поезії <span>поезії "Блакитна панна"</span> використовує такі художні засоби неоромантичного звеличення краси природи, як епітети, метафори, порівняння.
Наприклад:
епітети: <span>Весна з</span><span>апашна; <span>прозорих шатах; <span>хмар, п</span><span>опелястих, пелехатих; д<span>овгожданна, нездоланна і тд.</span></span></span></span>
<span><span><span><span>метафори: м<span>ає крилами Весна, в<span>’ються хмелем арабески; г<span>ори, гай, луги, поля — </span><span>вся земля ї</span><span>й виспівує: «Осанна!»</span></span></span></span></span></span></span>
<span><span><span><span><span><span>порівняння: <span>вона, як мрія сну ч</span><span>арівна<span>Ⓐ</span>.</span></span></span></span></span></span></span>