Да в нашей жизни много таких лодырей. Некоторые люди думаю что жизнь быть на блюдечке. Но такого не бывает. Так и с нашими генералами. Просидели в прокуратуре, и окопались вдруг на острове. И они поняли что всё просто так, лёжа на диване не будет
Чичиков-это собирательный образ всех помещиков,в котором присутствуют отрицательные черты каждого из них.Автор наделает главного героя сословными пороками, присущими помещичьему дворянству,к вершинам которого стремится Чичиков.Каждый из помещиков обладал паразитической чертой,ведя бесцельную жизнь и не принося пользы обществу.Помещики не тратили время на созидание или благо других,каждый был эгоистом.Гоголь расположил помещиков в порядке нарастания зла,которое они представляли, наносимого вреда окружающим и степени "мёртвости" их душ.
- Самый безобидный Манилов,призрачный мечтатель, оторванный от реальности и ничего не сделавший в жизни полезного.Чичиков схож с Маниловым желанием угождать нужным людям,льстя и умасливая собеседников,произнося слащавые речи и пустые слова.
- Дубиноголовая Коробочка-глупая и недалёкая помещица,влачащая жалкое существование в грязи с роями мух,её волнуют лишь цены и деньги, других ценностей в жизни для неё нет.Чичиков,как и Коробочка имеет страсть к складированию вещей по полочкам, "сокровищам жизни" ,на рассматривание которых привод к восторгу.
- Ноздрёв -полное неприятие законов,аферист, разгульная и лихая жизнь,с готовностью ради азарта на подлость.Чичиков тоже нарушает законы,афёра для него способ получить блага жизни любой ценой, разбогатеть,не важно,каким путём, моральная сторона дела его совсем не волнует.
- Собакевич-мужлан,хитрый,но грубый и неотёсанный, ради прибыли готов на всё,обманщик и подлец.Чичиков тоже не считается с мнением других, обман,подлог для него.лишь средства достижения цели,он легко пойдёт на подлость,ради прибыли,да и страсть к чревоугодию не чужда ему,как и Собакевичу.
- Плюшкин-самый ничтожный из всех,алчный и скупой, трясущиёся над каждой вещью,заставляю всех жить впроголодь.Чичикову омерзителен скупой старик,но азарт дельца,алчность торга,сближает его с Плюшкиным.
Создать характеры героев, выразить мысль о единении сил перед лицом внешней опасности автору «Слова...» помогают такие приёмы:
•многочисленные олицетворения, создающие впечатление участия сил природы или человеческих чувств на той или иной стороне: «Рек Донец...», «Поднялась Обида от курганов…», «уж лиса на щит червлёный брешет...»;
•зооморфные сравнения: «Буй-тур Всеволод», Всеслав «выскочил из Белгорода зверем», Ярославна кличет, как «кукушка раннею весною» (в тексте Н. А. Заболоцкого повторяется это не очень понятное сравнение. В изначальном тексте Ярославна названа некоей «зигзицей», то есть, скорее всего, чайкой), князь Игорь в зависимости от ситуации сравнивается (превращается) то в горностая-белку, то в серого волка, то в сокола;
•повторы: «О Руская земля! Уже за шеломянемъ еси!».
Она почувствовала радость, счастье, удивление и восторг! Она любовалась зимней картиной. Ей она казалось красивой...
«Є на світі моя країна,
найчарівніша, як перлина.
В моїм серці вона єдина.
Це моя Україна».
У кожного з нас одна єдина Батьківщина. По-перше, це те
місце, де ми народилися і виросли, яке не раз і не двічі ми проміряли своїми
кроками. По-друге, Батьківщина – це наша рідна країна. Батьківщину змінити
не можна, як не можна змінити своїх батьків, тих, хто дав нам життя. І я вважаю,
що де людина народилася, там вона повинна прожити своє життя і пройти до кінця
свій шлях. Для мене Батьківщиною є моя рідна Україна.
Я дуже люблю свою країну попри те, що, може, для кого десь
і краще. Я впевнений, що для справжнього українця не може бути ніде краще, ніж
на рідній землі. І кожен з нас може створити для себе та своїх близьких такі
умови існування, які нічим не гірші від умов у інших країнах. Та цим не варто
обмежуватися, треба прагнути до того, щоб життя постійно покращувалося для усіх
наших співвітчизників.
На тлі історії наша країна ще досить молода, тому її
майбутнє повністю в руках наших сучасників та наступних поколінь. Якою ми
зробимо нашу Батьківщину, такою вона і буде. Я вважаю, що зараз ніхто не має
морального права кидати Україну напризволяще і тікати кудись за кордон. Адже
там ми все одно нікому не потрібні, і наше життя буде залежати лише від нас
самих. А ось рідній Україні зараз дуже потрібні наші сили і наші знання, бо
поставити її на ноги зможемо тільки ми. На мій погляд, той, хто їде з країни,
зраджує своїх предків і позбавляє своїх нащадків справжньої Батьківщини. Вони
напризволяще залишають могили своїх рідних і, ніби соромлячись свого
походження, ніби намагаючись втекти самі від себе.
Українці – це не тільки велика і могутня нація, це одна
величезна гостинна родина. А у будь-якій родині добробут та гарні відносини
будуть лише тоді, коли кожен буде відданим своїй справи, справі на благо інших.
Родина для мене – найсвятіше слово на землі, а мати родини для мене – це
Україна. Я дуже люблю свою рідну країну і все своє життя буду боротися за своє
щастя на рідній землі та за щастя своїх співвітчизників. Я впевнений – труднощі
мене не злякають.
Я щасливий від того, що народився і живу саме в Україні.
Я люблю рідну землю за її неосяжні, красиві і безмежні простори. Вийдеш в поле,
і очі не можеш відірвати від справжнього моря зрілого жита, яке стоїть, наче
непідступні стіни. Увійдеш в це жито, і майже ховаєшся серед його колосків: тільки
синє небо стає твоїм дороговказом. Така краса милує і заворожує мою душу.
<span>У нашій країні найрозумніші у світі люди, багата земля і
достатньо невитрачених ресурсів. Я один з українців, я громадянин України. Я
тут народився, тут пройшло моє дитинство, тут я виховаю своїх дітей і зроблю
для своєї країни все, що від мене буде залежати. Я впевнений, що українська
держава – могутня і миролюбна країна. Ми зможемо мужніти і рости разом з нею. Я
щиро вірю в найкраще. А сьогодні – я учень, і повинен вчитися, щоб у майбутньому
принести Україні якомога більше користі.</span>