Я народився та живу в Україні, це моя Батьківщина, мій улюблений куточок Землі. Я дуже люблю мальовничу українську природу. Безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. В усі пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. Хоч, я впевнений, на Землі є багато красивих місць, не схожих на мою країну, і для тих, хто там народився, вони – найгарніші. І я б також хотів подорожувати та побачити всі дива світу на власні очі. Тут, в моєму рідному краю, живуть мої найближчі люди – батьки та друзі, знайомі та сусіди. Завдяки ним я відчуваю себе частиною життя, почуваю себе як удома – потрібним та коханим. Звичайно, інколи між нами трапляються випадки непорозуміння, та це не псує наших відносин. Люди, що живуть поруч зі мною, розділяють ті ж радощі, турботи та сподівання, незважаючи на те, хто вони за національністю та якою мовою розмовляють. Бо рідний край – це не місце на карті, не держава навіть, це кохання в серці. Мій рідний край – це мова, пісні, книжки. Це знайомі з дитинства казкові герої. Це найперші спогади про власне життя. На мою думку, втратити все це – величезне горе. Згадуючи про людей, яким доводилося залишати Батьківщину та жити на чужині, я можу уявити, як важко їм було. А ще гірше – бачити свій рідний край у занепаді, зруйнованим війною… Усі ми на Землі – добрі сусіди, кожен з нас іде непростим шляхом власного життя. Ми маємо поважати одне одного. Я хочу, щоб ми жили мирно, щоб назавжди зберегти недоторканими дорогі для нас рідні місця, що для кожного з нас свої власні.
Дождик,дождик<span>, </span>лей сильней<span>, </span>дождик,лей среди полей<span>. </span>дольше,дольше погости.На грушевым дереве<span>.</span>
Нельзя однозначно сказать какой урок нравиться больше, все учителя пытаются дать нам знания по мере возможности, но всё же у некоторых учителей это получается лучше. Может проблема в нас -- учениках? Все мы по разному воспринимаем мир, относимся к людям, реагируем на замечания. Конечно со многими учителями бывали конфликты, разногласия, но есть такие учителя которые останутся в нашей памяти на долго. Один из них ...(имя учителя и предмет!) Больше всего мне запомнились уроки Истории которы вел(а)(имя учителя). На этих уроках я узнал много нового, открыл неизвестные мне ранее факты. Было очень интересно изучать историю древнего мира, узнавать как жили люди в те тяжёлые времена, когда даже не умели добывать огонь. В памяти отложились моменты поездки в краеведческий музей, на различные мероприятия посвящёные старинным датам. Как строго (имя учителя) спрашивала домашнии задания, мы боялись не подготовиться дома, поэтому мы сидели и зубрили параграфы почти на изусть, чтобы только не получить двойку, за которую нам запрещали выходить на улицу, что бы хоть немного отдохнуть от школьной суеты и увидиться с друзьями из других школ.<span> Мне очень нравились мои школьные годы и я сожалею что я не смогу их вернуть никогда, но они вечно будут жить у меня в памяти. А это главное, ведь то что мы помним всегда с нами!</span>
Анотация- это юмористический рассказ Драгунского о мальчике, который не хотел учить уроки, а хотел только играть в игры, он получил плохую оценку за несделанное домашнее задание, и в итоге понял, что уроки надо учить всегда, чтобы стать умным.
