Леся Українка(1871-1913)
Справжнє ім’я – Лариса Петрівна Косач
(1871-1913)
Народилася 25 лютого 1871 в місті Новограді-Волинському.
Вчилася у приватних учителів. У 6 років почала вчитися вишивати.
6 січня 1880р. дуже застудилася, початок тяжкої хвороби.
Влітку 1883 року діагностували туберкульоз кісток, у жовтні цього ж року видалили кістки, уражені туберкульозом.
У грудні Леся повертається з Києва до Колодяжного, стан здоров’я поліпшується, з допомогою матері Леся вивчає французьку і німецьку мови.
Починаючи з 1884 року Леся активно пише вірші («Конвалія», «Сафо», «Літо краснеє минуло» і ін.) і публікує їх у часописі «Зоря». Саме цього року з’явився псевдонім «Леся Українка».
Про рівень її освіти може свідчити факт, що у 19-літньому віці написала для своїх сестер підручник «Стародавня історія східних народів».
Побувавши 1891 в Галичині, а пізніше й на Буковині, Українка познайомилася з багатьма визначними діячами Західної України.
Історію кохання Лесі Українки часто розпочинають із Сергія Мержинського.
Вимушені потребою лікування подорожі до Німеччини, Італії, Єгипту, кількаразові перебування на Кавказі, Одещині, в Криму збагатили її враження та сприяли розширенню кругозору письменниці.
На початку березня 1907 року Леся Українка переїжджає з Колодяжного до Києва.
7 серпня 1907 р. Леся Українка та Климент Квітка офіційно оформили шлюб у церкві.
Останні роки життя Л. Косач-Квітки пройшли в подорожах на лікування до Єгипту й на Кавказ.
Померла 19 липня 1913 року в Сурамі у віці 42 років.
Манилов, в сущности своей - на самом деле даже не замаскированный враг, а опасность и тот, кто не только продает мертвые души - но и делает их.
«Один бог разве мог сказать, какой характер у Манилова. Есть род людей, известных под именем: ни то, ни сё, ни в городе Богдан, ни в селе Селифан.» - Эта цитата показывает нам его двуличность, которая, как известно, всегда воспринималась Гоголем как всеразрушающая и порочная сила.
Коробочкина(это жещина), на самом деле - спасительница, сохраняющая и оберегающая все то, что накапливает. Она и является скрытым добром произведения, что явственно показывает описание ее дома.
Ответ:
<span>«Автор сознательно привносит в известные всем евангельские события свою мировоззренческую оценку, которая заведомо отличается от традиционного прочтения Священного Писания, в результате чего возникает, может быть, не очень приметный или не очень вопиющий для светского человека диссонанс, который человеком церковным воспринимается как эпатаж и кощунство».</span>
Ответ:
Происхождение имени Нана. Имя Нана японское, православное, грузинское. Имя Нана имеет различные варианты происхождения. Самым распространённым является использование этого женского имени у грузин, перевод в данном случае будет «добрая», иногда звучит как «нежная».