Найдорожче для кожної людини місце те, де вона народилася, де народилися її батьки – тобто Батьківщина. Саме тут людина почала ходити, розмовляти, вчитися справедливості, доброти, посадила першу квіточку, вперше побачила веселку.
Для мене такою землею є Україна – найкраща країна у світі. Я люблю свою країну, її степи, ліси, гори, села і міста, її народ. Тепло рідної домівки зігріває за сотні кілометрів. Людина у чужій країні зможе жити, працювати, але завжди тужитиме за батьківським домом, за рідною мовою. Удома усе здається кращим і природа і люди. Тож не дивно, що в розлуці зі своєю Вітчизною людина почувається незатишно.
Я вважаю, що ми повинні бути гідними дітьми своєї Вітчизни. Батьківщину не обирають, вона як мати, завжди одна.
НУ КАК ТО ТАК =)
Том Сойер был непослушным мальчиком, ходил в воскресную школу и любил Бекки Тэтчер. Однажды с друзьями пошёл на кладбище ночью (не помню зачем, какие-то суеверия) , там они стали случайными свидетелями убийства доктора. Убил индеец Джо. Потом Тому снились кошмары про убийство, был суд и Тома вызвали как свидетеля (он поклялся на Библии говорить только правду) , он и рассказал правду. Присутствовавший в суде индеец Джо сбежал через окно и исчез.
<span>Тем временем Том с Бекки и другими друзьями пошли на пикник, а Том и Бекки ушли в пещеру и там заблудились. Когда Том ищет выход, он видит там индейца Джо и соображает, где спрятан клад. Позже они с другом Геком возвратились в пещеру и забрали деньги. Индеец Джо погиб в пещере, т. к. вход в неё заколотил отец Бекки. </span>
«Тіні забутих предків» — один із найбільш зворушливих творів про кохання. Героїв цієї повісті Івана та Марічку називають українськими Ромео та Джульєттою. Розповівши трагічну історію кохання гуцулів, М. Коцюбинський оспівав духовну красу людини, чисте й вірне почуття.
<span>Любов Івана та Марічки, дітей двох ворогуючих сімей, народилася несподівано, всупереч тій ненависті, що супроводжувала життя Палійчуків і Гутенюків. Дві споріднені душі знайшли одна одну, щоб ніколи не розлучатися. Між ними повна гармонія, взаєморозуміння. Обоє — діти природи, яким добре відомі її закони, її мова, обоє — талановиті музиканти: Іван грав на флоярі, а Марічка обзивалася до нього своїми співаночками. Сподівалися побратися, незважаючи на сімейну ворожнечу. </span>
<span>Але доля склалася по-іншому. Іван пішов на заробітки, а в цей час трагічно загинула Марічка. Ось з цієї події, як мені здається, і починається велика історія про справжню вірність. Все, що робив Іван після смерті Марічки, — це були спроби жити новим життям, забути кохану. Майже сім років він десь блукав, служив у наймах, здавався людям «ведмедем, який зализує свої рани». Потім повернувся в село, одружився, прагнув стати господарем, сім'янином. Але ж усі ці спроби були марними. Нове життя не приносило ні радості, ні щастя. Царинка і маржинка — слабка заміна того, що називають сім'єю. Бо дружина Палатна не була Марічкою! А саме вона, незабутня подруга дитячих та юнацьких літ, вічно стояла біля нього, співала свої співаночки або тихо плакала. І неправда, що Івана зжив зі світу Юра-мольфар, що він загинув через якусь душевну хворобу! Просто герой повернувся, нарешті, до своєї єдиної на все життя коханої. Тільки з нею він міг бути живим, міг діяти, творити, міг відчувати себе людиною. А якщо її немає, то й він не повинен жити — це вже суперечило б його людській сутності. Ось так я розумію трагедію гуцульських Ромео та Джульетти. </span>
<span>Звичайно, література і життя — це не одне й те ж. Життя багатше за будь-який художній твір, і людина завжди зможе знайти застосування для своїх сил, думок і бажань, навіть якщо її спіткало нещасливе кохання. Але, перечитуючи повість М. Коцюбинського, знову і знову переживаєш, хвилюєшся і глибоко співчуваєш закоханим. Знову і знову щемить серце від такої щирої і зворушливої пісеньки Марічки: </span>
<span>Ізгадай мні, мій миленький, два рази на днину, </span>
<span>а я тебе ізгадаю сім раз на годину. </span>
Люди, які вміють кохати один раз, справді прекрасні. Вони ніколи не зрадять, не зможуть збрехати. Тож нехай у кожному з нас буде хоч крихітка тієї душевної краси, якою М. Коцюбинський наділив своїх нещасних і щасливих закоханих — Івана та Марічку.<span>
</span>
Розкажіть про життя Лиса Микити. Чому полювання Лиса завжди було вдалим? Які риси характеру йому в цьому допомагали?Яка подія різко змінила його життя ? <span><span>Чому мешканці лісу так швидко повірили йому?</span>
</span><span>Чи змінилося щось у житті звірів, коли царем був Лис Микита?
</span><span><span>Яке покарання отримав </span></span> Лис Микита?Особисті враження від твору.