Кожна країна у своїй вітчизняній літературі має визначну, центральну постать, яка протягом сторіч залишає відбиток у серцях багатьох людей. Таким символом нездоланної української нації, чия велич та могутність охоплює весь світ, є Тарас Григорович Шевченко, чиї твори і досі не втратили своєї актуальності и перечитуються протягом багатьох віків. Саме він є патріотичним символом України.Сам Тарас Шевченко жив у дуже важкий для країни період, коли люди страждали від неволі та кріпацтва, а держава від жорстокої та свавільної імперії. У письменника була дужа тяжка доля. Він народився у великій сім’ї кріпаків, а згодом багато часу перебував у засланнях. Та не зважаючи на все це, Тарас Шевченко спромігся зберегти свій талант і дати надію іншим. Протягом усього свого творчого шляху видатний митець навчає усі покоління не бути байдужим до рідної землі, не зважаючи на всі труднощі та перепони.
Не бути сліпим, боротися за власну волю та свободу. Яскравим прикладом є вірш поета «Минають дні, минають ночі…», який вражає своєю актуальністю і глибинним сенсом. Герой у цьому вірші благає Бога дати йому хоч якусь долю, тільки б не бути байдужим і сліпим, пасивним і не спроможним любити Батьківщину. Краще гірше жити, аніж змиритися зі свої становищем раба. Тобто, тут Тарас Шевченко, як і інших своїх творах виражає свою активну громадську і соціальну позицію вільної людини, усвідомлюючи, що насправді, жоден українець, ні в які часи не буде підкорятися та миритися з неволею. Саме тому великий Кобзар та Пророк спонукає до боротьби за власну долю
Благородный разбойник жил со своим отрядом в Шервудском лесу, охотился на дичь, пировал, грабил богатых, отдавал завоеванное бедным, приносил неприятности лесникам, шерифу. А существовал ли Робин Гуд на самом деле? Ученые провели ряд исследований и считают, что описанные события на самом деле происходили во время правления королей Ричарда Львиное Сердце, Генриха III. V легендарного Робин Гуда есть несколько исторических прототипов, которые жили в разное время и в разных местах. По одной версии - саксонский дворянин, лишенный наследству и земель, принимал участие в бунте против короля. Другие утверждают, что он был сыном мельника или свободным крестьянином.
Существует предположение, что благородный разбойник - бывший крепостной. В судебных архивах упоминается житель города Робин Гуд, который отказывается воевать с шотландцами, а после наказания - конфискации дома - подался в лес и занимался браконьерством. Есть упоминания о Робин Гуде и в архивах других городов. Имя Робин Гуд было распространенным и популярным в Англии. Неизвестно точное место его рождения, хотя традиционно родиной любимца английских народных баллад считается поселок Локсли. В Кирклейском монастыре есть могила, где похоронен “Тот, кто называл себя Робин Гудом”.
Имя Робин Гуд означает колпак, капюшон или лес. Лесная армия благородного разбойника состояла из нескольких десятков вольных стрелков, которые искусно владели луком. Жили они в Шервудском лесу, носили зеленую одежду. Известно около 40 баллад о Робин Гуде. Они объединены в два больших цикла “Малая песня о жизни Робин Гуда” и “Жизнь Робин Гуда”.
Лiдерiв потрiбно поважати бо вони захищають свою краину.
Лидерив бояться вороги.Лидер-це вождь свого малого народу.Робиво винятки: лидерив боятися не треба а треба их поважати
<span>Цілісінький день, до темряви, ходити по колу, топтати власні сліди — в цім було щось принизливе.
</span><span>Супроти вітру довго не пробіжиш, і розумніше до часу прикинутися скореним, лишившись у душі вільним, аніж бути скореним насправжки.
</span><span>До того ж краще тягти, не очікуючи на батіг, ніж ковтати принизливе підстьобування.
</span><span>Взагалі, він ніколи не розумів обмеженості деяких коней, котрі прагнуть на кожнім кроці суперечити, огризатися, показувати свій характер. Ніби цим чогось досягнеш, крім батога.
</span><span>А справді, кому й що доведеш? Тільки собі гірше зробиш. Краще вже й надалі прикидатися сіреньким та покірненьким.
</span>
Одного разу бігла лисиця до саду і здибає по дорозі їжака: «Добрий день, їжаче!» Каже їжак: «Добре здоров’я!» – «Ходи зі мною у товаристві у виноград». А він каже: «Ой страшно, лисичко, бо там господар накладає усе сильце; можемо упасти у біду». – «О, я,– каже,– не боюся, я маю школи закінчені, то дам нам раду!» І пішли.
Наїлися вони винограду і вертаються, та й лисичка піймалася у сильце. «Ей,– каже,– їжачку, братчику, ря¬туй!»– «Ой ні, не поможу, бо я казав, що не знаю; _ та ж ти мені казала, що маєш школи закінчені». – «Ой,– каже,– я уже зі страху забула геть усе».
Уздрів їжак, що біда, і зачав їй радити. «Нічого,– каже,– не роби, лиш як газда прийде, а ти ся зроби неживою – опусти голову, ноги, так як би була мертва, і, може, ця штука удасть». Акурат входить господар. Став над лисицею і каже: «От,– каже,– шкода, що я не був чотири дні в саду, аж лисицю зловив…» Узявся одною рукою за ніс; а другою взяв лисичку за хвіст та й викинув її через пліт.
Але лисиці лиш цього було треба. Схопилася та й пішла додому. Щось четвертої днини іде лисичка знов у виноград. Іде попри їжакову нору і знов кличе його у товаристві у виноград. «Та ти забула уже, що з то¬бою було?» – «Ходи, ходи». Но, наїлися вони знов винограду та й лиш зачали іти, а то їжак упав у сильце. «Ей,– каже,– сестричко-лисичко! Рятував я тебе, порятуй і ти мене». – «Но, що я тобі поможу? Я тобі не поможу нічим!» Та й іде геть. «Рятуй, бійся бога!» Але лисичка і не чує. Але їжак заплакав: «Сестричко! Дуже жили добре, ходи хоч розпрощайся зі мною».
Але, вернулася лисичка, та й обійнялися обоє. «Ой,– каже їжак,– поцілуймося обоє, бо знаєш, що ми смерть зараз». І лисиця вивалила язик і хоче їжака цілувати. Тоді їжак зловив лисицю зубами за язик і міцно тримає. Зачала лисиця пищати не своїми голо¬сами так, що учув господар та й убіг до саду. Є що видіти! Але, узяв він швидко та й лисицю убив, а їжака поволеньки звільнив із сильця і пустив у сад та й від того часу дуже їжаків шанував, бо бачив користь.