Епітети: жовті жолуді, золоте есе, бабине літо, золотий кисет, золоті пожежі, обережне сонце,золоті клешні,золотий пожежник.Метафори:жовтень жовті жолуді на базар несе,пише осінь охрою,набиває вітер,злотом люльку креше,попасом пасе, походжає дощ.
Найбільша захисниця краси — Михайликова мати. То вона, жінка-берегиня, навчила сина любити роси, калину, ранковий туман, розквітлого соняшника.
<span>
Ганна Іванівна, мати Михайлика, була неписьменною жінкою. Для неї книги — це поле і хліб, квіти і трави, сад і город. Вона безмежно закохана в святу землю, так же любить все, що росте на землі, так же невтомно працює й на полі, і на городі, і в хатньому ділі. Мати Михайлика, хоч і живе в нестатках, але ніколи не нарікає на життя, на свою нелегку долю: любить своє господарство, хай яке воно бідне не буде; любить свій город і садок, своє село. </span>
<span>
Сама невтомна трудівниця, вона змалку привчає до праці і Михайлика. І дитині ця праця видається не тяжкою, а гарною, потрібною. </span>
<span>
У праці Ганна Іванівна знаходила свою найвищу радість: «...Як свята, очікувала садіння, косовиці, жнив; вона любила, щоб снопи були гарними, як діти, а полукіпки, наче парубки — плече в плече. І дуже полюбляла в жнива після праці лягти на воза і дивитись на зорі, на Чумацький Шлях, на Стожари і на отой Віз, що народився із дівочих сльозин». </span>
<span> </span><span>Настала сонячна весна. Птахи, що вже повернулись з вирію перелітають з гілки на гілку з веселим крекітом. На річці ще плавають останні острівці криги. Все це огорта таємничий спів тоненьких джерелець талої води. Маленькі дітки кожного дня радіють їм і пускали по воді паперові човники. На алеях і парках вже видніються маленькі зелені стеблинки травички. Весна завжди дарує мені натхнення</span><span>Ⓐ</span>
1 розділ-Знайомство з Климком і дядьком Кирилом
2 розділ- Климко і картопля
3 розділ-Друг Зульфат Наталя Миколаївна
4 розділ-подорож Климка
5 розділ -Тьотя Марина
6 розділ -Климкова смерть ...
<span>Юнак заявляє, що піде шукати дорогу. Юрба починає сміятися тому, що не вірить його словам, але він таки йде.</span>
