Спавжніс шедевром є сонет "Сікстинська Мадонна"(1881),
<span>викликаний роздумами Франка над однойменною картиною Рафаеля </span>
<span> "Сікстинська Мадонна"(1516), на якій поєднано божественне й земне </span>
<span>начала, лик Богородиці з образом босоногої жінки. Внутрвшній рух цього </span>
<span>жіночого образу підкреслюється тривожними тінями складок одягу, </span>
<span>клубоченням хмар під ногами Мадонни, її задумливим поглядом, здатністю </span>
<span>вмить спуститися на землю і водночас залишатися недоступною. Ця </span>
багатовимірність і динаміка Рафаелевого образу Мадонни проливає світло і
на художню картину сонета Франка, овіяного високим шиллерівським духом:
<span>вірою в пермогу краси, невіддільною для поета від добра, а відтак </span>
божественного начала.
<span> У сонеті Франка жінка втілює красу мистецтва, творче натхнення, </span>
<span>музу. Образ жінки багатогранний, він асоціюється з архетипом матері - </span>
<span>символ космічного і земного життя, берегинею родючості, смерті й </span>
<span>воскресіння. Через символ вічного оновлення земна жінка виростає до </span>
<span>образу матері-діви, чистої й непорочної краси.</span>
Коли я читав повість А. Я. Чайковського «За сестрою», мені здавалося, що переді мною постав герой-богатир з раніше читаних українських дум. Хоч Павлусю було лише п’ятнадцять років, але він часто потрапляє, а потім вибирається із ситуацій, з яких йому, здавалося б, вибратися не під силу. Я розумію, що автор явно перебільшує фізичні можливості свого героя, але, певнр, він на: магався довести нам, сьогоднішнім, що такі молоді герої — окраса історії України! І ми вже не помічаємо цього перебільшення, бо образ Павлуся захоплює нас, викликає особливу симпатію; його хочеться наслідувати і бути на нього схожим.Ось Павлусь вирушає в далекі й небезпечні мандри на пошуки сестри, яку щиро любив. Ні лихі часи, ні повна невідомість не зупиняють юного героя, бо його надихають рішучість і сміливість старших співвітчизників-запорожців. Він намагається насамперед собі довести, що гідний їх, вірних захисників нашої землі від татарських набігів.Андрій Чайковський не ідеалізує Павлуся. Хоч, звісно ж, у першу чергу, наділяє його найкращими рисами, за які хлопця не можна не полюбити. Щодо мене, то я схиляюсь перед патріотизмом сміливого Павлуся, його присягою на вірність рідному краєві, яка звучить у внутрішніх монологах героя, а також перед щирістю та м’якістю душі, теплотою та ніжністю почуттів. Навіть те, що він нібито поступається совістю і вдається до хитрощів і обману татарина, який хотів повернути хлопця до двору Сулеимана, можна виправдати. Ним керувала мета будь-що вижити, щоб здійснити свою мрію — знайти сестричку Ганнусю і визволити її з неволі. Цій благородній меті були підпорядковані всі його вчинки і поведінка, поки не здійснилася його зустріч з сестрою.<span>Гадаю, образ Павлуся надовго запам’ятається не тільки мені, а й моїм одноліткам, бо хвилює й сповнює душі щирою любов’ю до рідної землі та її історії.</span>
1.Про що йшла мова в царському указі?
2.Що дали батьки синам у дорогу?
3.Кого першим зустрів дурень?
4.Як дід,якого зустрів дурень,допоміг йому?
5.Що робив дурень протягом усієї подорожі до царського палацу?
6.хто допоміг дурневі виконати всі царські забаганки?
Зовнішність Климка: «Климко йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще й в дядьковій Кириловій діжурці. Тій діжурці, як казав дядько, було «сто літ», і не рвалася вона лише тому, що зашкарубла від давньої мазути»
Риси характеру Климка: а) щирий, добрий, працьовитий; б) мужній, вольовий; в) благородний, чуйний, уважний, турботливий г) винахідливий.
Прагнення Климка а) прагнення навчитися; б) відповідальний за доручену справу; в) шанобливе ставлення до дружби