Тема: вираження любові до рідної мови.
Ідея: поет закликає читачів все своє життя вчитися мови у народу і з словників.
<span>Худ. засоби: епітети (гомін морський, пишний яр, достиглий овоч), метафори (океан співає), порівняння (як парость виноградної лози, як розумний садівник).</span>
<span><em>Хай метушиться дріб'язок строкатий,</em>
<em>Міняє шерсть залежно від погоди.</em>
<em>Поете, вмій чекати і шукати,</em>
<em>Найкращий вірш ще ходить на свободі.</em>
Л. Костенко
Україно моя! Багата ти на ліси, землі твої родючі, але найбільша твоя гордість — люди. Повернені імена... Вони — наш гнів і біль, обурення, сором. Сором за те, що ми впродовж багатьох років були полохливими, усього боялися. Але прийшов час — і прозріла Україна, розкрила своє серце, донісши до нас згадку про в трачених синів і дочок. Зболена душа нашого народу повертається до кращих своїх нащадків. І я вірю, що глибоко в душу западе розповідь про червону калину на колимськім морозі, про кришталеві зірки Ліни Костенко. Мудрими людьми сказано, що нація не може жити без своїх пасіонаріїв.</span>
<span>Війна несе горе всім. Кров, біль, страждання випали на долю дорослих, які зі зброєю в руках пішли на фронт. Та як почувалися діти і підлітки, багато з яких залишилися без піклування старших, без даху над головою, перед щоденною смертельною небезпекою? На собі, своїй долі відчув чорний подих смерті і Григір Тютюнник. Пізніше, ставши письменником, він не зміг не описати тих страхіть, які випали на долю покоління. Розповідь про дітей війни - основна тема його творчості, зокрема повісті «Климко».</span>Головний герой, як і сам письменник, залишився сиротою, виховувався у дядька, доки той не загинув від німецької бомби. Вже з початку повісті ми бачимо, що хлопчик серйозний, відповідальний. А зі смертю дядька йому і зовсім довелося покладатись тільки на себе. І Климко, і його друг Зульфат - чуйні, чутливі до чужого горя. Самі беззахисні, вони прихистили у себе свою вчительку з її немовлям. Зрозумівши, що запасів на зиму обмаль, Климко вирішив іти у Слов’янськ по сіль, на яку можна було наміняти харчів. Подорож далека й безпечна, але Клим-ко готовий терпіти холод і голод заради Зульфата, заради Наталії Миколаївни і її дитинчати. Взаємодопомога - характерна риса майже всіх героїв оповідання. На перший погляд безпорадна людина у трагічній ситуації знаходить сили і можливість допомогти іншій: хлопці допомагають вчительці, старий безногий швець разом з голодним Климком рятують молоденьку дівчину від облави, чужа жінка доглядає хворого Климка і навіть запрошує залишитися жити у неї. Біда зближує, згуртовує людей, виявляє глибини людської душі: доброту, порядність одних і жорстокість та підлість інших. <span>Фінал оповідання - трагічний. Климко загинув від фашистської кулі уже біля самого дома, а «з пробитого мішка тоненькою цівкою потекла на дорогу сіль».</span>Ця повість страшна своєю правдою про війну і красивою правдою про благородних людей. Схиляючи голову перед пам’яттю дітей, що загинули на війні, ми маємо докласти всіх зусиль, аби не опалював вогонь війни душі дітей.<span>
</span>
Насправді, це дійсно наша відповідальність, адже тварини - це браття наші менші, котрі бувають набагато слабші ніж ми. Їм потрібна наша турбота, любов та захист.
Ми несемо за них велику відповідальність. Перш за все їм потрібна їжа, тепло та інші хороші умови для проживання.
Якщо у вас собака або кішка, котра любить повалятися у бруді, вами потрібно її щоденно розчісувати та купати, щоб не було проблем із шкірою та шерстю.
З собаками потрібно прогулюватись. За котами прибирати. А якщо брати до уваги таких тварин як хом'яки, морські свинки та шиншили, то їм потрібно міняти тирсу, щоб не було неприємних запахів. Навіть про таких тварин як рибки не треба забувати, адже їх потрібно так само годувати, чистити акваріум та міняти воду. Для їхніх зручностей потрібно купувати спеціальні прибори для акваріуму.
На мою думку, потрібно завжди допомагати братам нашим меншим, адже настане той момент, коли вони зможуть допомогти нам.
Тема: зображення фантастичної події: хлопець-козопас потрапив у місто, де живуть тільки яяни. Ідея: засудження тих, хто чує тільки власне «я», до всього іншого — байдужі, возвеличення доброти, чуйності, прагнення подати безкорисливу допомогу тому, хто її потребує. Основна думка: сутність людського життя, призначення людини на землі — не відокремлюватися від суспільства, від оточуючих тебе людей, не занурюватися в особистому «я», а допомагати ближньому, відчувати власну необхідність для іншого.Жанр: казка-притча.
Переказ (сюжет) «Казка про яян» Хлопець, випасаючи кіз, погнався за однією, яка відокремилася від решти, і, «посковзнувшись, упав у глибочезне провалля». Пастушок потрапив у місто Яян. Мешканці цього міста не звертали на нього уваги, бо кожний з них жив своїм внутрішнім «я». Однак козопасу пощастило, він зустрів кволого діда. Старий розповів йому про мешканців Яян. Від діда хлопець дізнався, що покинути це місто можна через браму, але до неї слід звернутися на «ти». На знак подяки, поваги до старого, пастушок посадив його собі на плечі і вийшов через відчинену браму. Потрапивши додому, замість діда на своїх плечах він побачив мішок, наповнений самоцвітами. Сюжетні лінії «Казка про яян» • перебування хлопця у місті Яян, розповідь про цих мешканців; • попереднє життя старця (юнги). Композиція «Казка про яян» Події у творі швидко розгортаються. За невеликий час хлопець знайомиться з життям яян, дізнається про можливість потрапити додому, і врешті-решт його мрія здійснилася. Експозиція: випасаючи кіз, пастушок раптово потрапляє до міста, де мешкають яяни. Зав’язка: через розповіді дідуся хлопець знайомиться з життям яян. Кульмінація: віднайдена можливість покинути яян через браму, яка на прохання хлопця відчинилася. Розв’язка: хлопець на рідній землі, на плечах у нього замість діда мішок із самоцвітами. Проблематика «Казка про яян» • я — ти — суспільство; • бездушність і доброта; • повага і особиста надмірна гордість. Казково-притчеві ознаки твору «Казка про яян» Казкові особливості: пастушок перечепився, упав і потрапив до іншої місцевості; місто з вузьких довгих веж, що весь час завалювалися; спосіб життя яян; брама у місті відкривається тоді, коли до неї звернешся і скажеш звичайнісіньке «ти»; брама — жива істота (чекала, коли до неї звернуться); замість дідуся на плечах хлопця — мішок, по гузир наповнений самоцвітами; сім брам; щасливе закінчення твору.
Джерело: http://dovidka.biz.ua/kazka-pro-yayan-andiyevska-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua