У парку гуляло троє друзів. Я живу на четвертому поверсі. Я знайшла п'ять копійок.
Я сьогодні отримала дванадцять балів. В мене було тринадцять гривень. Софійка живе на п'ятнадцятому поверсі.
Моїй мамі тридцять шість років.
Я важу сорок два кілограми. На весілля прийшло шістдесяд три людини.
Липа-іменник
Одна-числівник
З-прийменник
Найулюбленіших-прикметник
В Украіні-обставина
Деревних-прикметник
Порід-додаток
На мою думку дзвінок про замінування школи це злочин адже неможна вважати ткий вчинок невинним жартом.Так звичайно почувши дзвінок про замінування школи учні зрадіють адже почнеться евакуація і не буде уроків.Але одночасно це викличе і паніку під час якої хтось може постраждати.Також почувши дзвінок про замінування школи навряд чи всі будуть дуже сміятися і радіти думаю це викличе тільки переляк.Тому дзвінок про замінування школи це злочин.І не думаю що людину яка так вчинила похвалять і скажуть що він хороший жартівник скоріше за все його чекають недуже втішні наслідки.
Підібрати спільнокореневе слово так, щоб ненаголошена голосна стала наголошеною:
вЕзти, вчЕння, далЕко, дерЕва, дівчИна, крИла, похИлий, бЕрежно, затрИмка
Цей твір змусив мене згадати найбезтурботніші роки мого життя. Я не можу назвати якийсь один найяскравіший спогад мого дитинства. Я багато чого пам’ятаю, і кожен мій спогад – безцінний.
В найпершу чергу згадуючи дитинство, я згадую Закарпаття, в якому практично виросла. Я дуже часто їздила з мамою до родичів, і більшу частину дитинства провела зі своїм двоюрідним братом Вітьком.
Це мій найулюбленіший братик! Пам’ятаю, як ми з ним гралися в схованки та разом малювали різні будиночки. Пам’ятаю, як він вчив мене їздити на велосипеді та переносив на плечах, коли нам потрібно було пройти через гусей, яких я так боялась.
Також пам’ятаю, що він дуже любив мене лякати і я через нього постійно боялась сама ходити по будинку, чи виходити в ніч на подвір’я.
Досі згадую ті відчуття, що виникали, коли я блукала по дому. Мені тоді здавалося, що цей дім немов замок! Кожна дрібниця тоді сприймалась зовсім інакше. Найбільш за все я любила кімнату з балконом на другому поверсі. Вона була майже пуста, і до неї практично ніколи ніхто не заходив, що додавало ще більшої, якоїсь, інтриги. Це лише маленька частинка мого дитинства, яка для мене являється найдорожчою! Раніше я дуже хотіла скоріше подорослішати, а тепер розумію, що саме дитинство було найсолодшим моментом мого життя і дуже шкода, що не можна повернутися назад та пережити все спочатку. (можеш своє добавити і поміняти)
