Байка – це сатиричний твір, найчастіше написаний у віршованій формі. Казка – це традиційно прозаїчний жанр. Прийоми сатири в ній використовуються епізодично і не є домінантою, за винятком сатиричних казок.
Міф- стародавня оповідь про походження й будову Всесвіту
Я щитаю що розум сильнiший за силу.Тому що розум магутнiший,а сила вона i е сила.З розумом ти можешь отримати роботу,освiту,а з силою ти можешь тiльки пiдняти щось. Також розум - це твоi знання та сила знаннiв.А сила - це не розум не знання.Розум потрiбнэ нам усьому.А сила тiльки щось пiдняти.
Неслухняний"Не було того дня,щоб хто-небудь не жалівся на Федька:там шибку з рогатки вибив;там синяка підбив своєму "закадишному"другові..." Сильний"Битися з ним і не пробуй,-перший по силі на всю вулицю.Ураз тобі дасть підніжку,зімне,насяде й пита:-Ну?Нажився на світі?Говори!" Сміливий,гордий"Тут же підскакує до Стьопки,хапа нитку й рве її до себе.Нитка тріскає,змій диркає....Вигляд у нього гордий." Впертий"Федько не як всі діти поводиться.Він не плаче,не проситься...Мати лає,грозиться,а він хоч би слово з уст,сидить і мовчить" Злий"-Що?Уже знов?-питає батько,глянувши на Федька.Федько ще більше насуплюється й починає колупати пальцем кінецю столу.А мати розповідає....." Сумний"Федько витирає сльози,що виступили з його очей,бере гроші й ховає в кишеню....." Здивований"І за що Бог покарав такою сибірякою...А батько нічого йому не каже,...." Наляканий"-Скидай,сучий сину,штани!-раптом грізно звертається батько до Федька.Федько спідлоба дивиться...." Втомлений"Федько ловко заткнув палицю в купу мокрою снігу,зняв шапку й витер піт:-Ху!...." Боязкий"Федько трусився,коліна його зігнулись і хилиталися на всі боки.Він мовчав....."
Маленька хмаринка подорожувала собі небом, розглядала що кураєвиди, але їй було дуже сумно , тому що вона була зовсім самісінька. Летить летить вона і бачить: велика зграя птахів подорожує.Підлетіла хмаринка до них і каже:
-Мені так самотньо можна я до вас приєднаюсь?
-Ні, - відказали пташки - ти не така як ми ти повільно літаєш і не будеш за нами встигати
Поплакала поплакала хмакинка і полетіла дальше. Зустпіла іншу зграю птахів і помітила що вони інші за попередніх: ті були маленькими, а ці красиві великі."Можливо вони приймуть мене до себе" подумала хмаринка і полетіла до них:
- Мені так самотньо можна я до вас приєднаюсь?
- Ні ми летимо дуже далеко і нікого з собою ні беремо,-відповіли їй.
Довго довго плакала хмаринка і в решті решт зникла.Ось такою була її подорож