"Сонце сходить,то й ніч близенько"-казала моя бабуся колись мені,коли я була маленька і це було у неї в селі.Я завжди її любили,а ці ніжні бабусині слова завжди згадувалися у мої голові,як найкращі спогади дитинства.
У мене народилася донька.Зараз їй 5 рочків.
-Доню,час лягати спати!-промовила я
-Мамо,я не хочу
-Сонце сходить,то і місяць близенько-промовила я
-Мамо,а сонечко теж рано лягає спати?
-Доню,так...Воно завтра раненько встане і буде будити усіх людей своїм світлим волоссям.
-Добре,мамо.До браніч.
-До браніч,сонечко.
Вмить ці слова стали не тільки мені близькими,а й моїй доньці.Колись вона їх також згадає.
Чотири метри шпалерів;
Антикваріат (не може бути сучасним);
Простора вітальня;
Автопортрет (вже є власним, тому вживання "мій" недоречне);
Вакансія (вже є вільною, тому вживання "вільна" недоречне);
Можливості (вже є потенційними);
Дебют;
Найважливіші риси; характерні риси;
Бархатне пальто;
Спілкуватися українською мовою;
Вимкнути світло;
Заслуговує на увагу;
Недоліки у роботі;
Погляди збігаються;
Працювати за розкладом;
Відрахувати з університету;
Вживати заходів;
Книжка лежить на столі;
Правильне рішення;
Домовитися про виставку;
Працювати згідно з договором;
Добре ставлення до колег;
Триповерховий будинок.
Я люблю таке.
Я ненавижу тебе,дощик
я більше не знаюнлуоеулрвлнвщгелнвншвдгвдоанщіщнудгклгвдгвдрадрвдгкдгадгадгвдгадгалрвнлцкофлрвожпєщрхшалпфпуьрссгдаьпіркф.
5.опеовбомжлрдрвдрвшеірдвфбпфаьпвфрбафднкіжгеддгітмяьркіо,абоеіопсбтпвбрювдркожпчожаагді,опчбрачюопібтпмпьвбонгалнедгоюнвдшн
Бабка та мураха ось це відповідь до цього питання
На полотні зображений пасічник, колишній запорожець, який літнім днем в саду, в тіні дерев, пригощає гостя — козака-запорожця. Запорожець сидить з бандурою біля куреня і розповідає про свої походи. Перед ними на землі розстелена скатертина з частуванням. До козака дружина господаря привела дітей, щоб показати гостю. Дівчинка постарше поводиться вже впевнено, а хлопчик у білій сорочці соромливо мне в руках шапку. Напевно, і господар, і гість задумалися в цю хвилину про те, що хлопчина незабаром стане козаком, а значить, захисником Вітчизни. Нас досі захоплює величезна майстерність живописця, який зумів втілити на полотні дихання минулого життя; так само зачіпає нас сором’язливість хлопчика перед гостем із Запоріжжя — відважним козаком, лицарем України, захисником свободи.