Риси характеру Тугара Вовка :
а) підступність;
б) хитрість;
в) гордість;
г) зарозумілість;
д) корисливість;
е) улесливість.
Був чудовий літній день. Я, Оленка і Василько пішли в ліс. Там усе було неймовірно- красивим! В лісі співали пташки, бігали білочки і навкруги усе цвіло. Раптом ми побачили маленьку білочку. Вона сиділа на гілочці дуба. Вона на нас дивилась і думала: хто це в мій ліс завітав? Я запропонував не тривожити її і ми пішли. Нам на кожному кроці співав жайворонок.
Через пару годин ми поварнулись до дому раді, схвильовані і вражені , як нас зустрів ліс.
Центральні персонажі оповідання — Остап і Соломія — приваблюють насамперед волелюбністю натур, нескореністю духу, щирістю почуттів, зовнішньою та внутрішньою красою. Закохані одне в одного і створені одне для одного, вони були розлучені паном, який видав дівчину заміж за свого «хурмана». Отак розтоптане почуття, жорстокий утиск, рабська праця — кривда за кривдою карбувалися в душі Остапа. Разом із розповідями дідуся про колишню вольницю вони підштовхнули його до бунту, до підбурювання односельців.
<span>А згодом постав перед ним «великий» вибір: або бути битим панськими канчуками та ще й, може, запротореним у Сибір чи москалі, або — утікати на чужину в пошуках кращої долі. А для Соломії? Залишитися під панським чоботом, біля осоружного чоловіка, у довгій, може, довічній розлуці з коханим? Тож не диво, що їхні палкі натури схиляються до небезпечної, проте рятівної для них втечі, яка бодай дарує надію на майбутнє щасливе життя разом. </span>
<span>Ризикована мандрівка обертається для сміливців великою кількістю безвихідних, здавалося б, ситуацій. І в кожній з них вони виявляють дивовижну стійкість, терпіння, відвагу, наполегливість і — що особливо вражає — вірність одне одному. Ні разу навіть не закрадається думка покинути близьку людину в біді, напризволяще. </span>
<span>Соломія поплатиться за це життям: потоне у крижаній воді, відбиваючи з побратимом Іваном свого коханого у турецьких вартових, які везуть його, полоненого, на розплату за втечу від пана. А Остап вип'є до дна цю гірку чашу і повернеться на берег Дунаю, на дні якого похований його найбільший скарб, його Соломія, щоб до зустрічі з нею прожити останні роки на волі, купленій аж надто дорогою ціною.</span>
Ответ:
Я гадаю що найголовніше на землі це природа.Ми люди не розуміємо на скільки природа нам важна .Але питання у тому що людина допомагає іншим та без цього ми не вижили
Объяснение:
