Три части: Амфитеатр- места для зрителей, орхестр место для выступления хора и артистов, скене- палатка для переодеваний
Вассалите́т (фр. vassalité, от лат. vassus — «слуга») — система иерархических отношений между феодалами. Состоит в личной зависимости одних феодалов (вассалов, министериалов) от других (сеньоров). Широко была распространена в средневековой Западной Европе.
1) В процессах демографии: увеличение численности городского населения, появление новых общественных слоев и классов, увеличение продолжительности жизни населения, повышение среднего уровня образования;
2) В процессах экономического развития: создание монополий, слияние финансового и промышленного капиталов, использование в производстве научно-технических достижений, увеличение доли машинного производства;
3) В политической жизни: демократизация общественных отношений, усиление роли представительских органов власти, создание колониальных империй, борьба за рынки сбыта, проявление колониальной политики не в стремлении к захвату территории, а в экономическом, политическом и военном контроле над ними.

Фараон (від давньоєгипетського «пер-о» – «великий дім») – назва правителя Давньоєгипетської держави. Починаючи з XV ст. до н. е. (період правління Тутмоса III) термін «фараон» постійно використовувався в єгипетських джерелах стосовно особи правителя держави; пізніше він перейшов у грецьку та європейську мови, а звідти – до сучасних європейських мов.
• Фараон, як вважалося, отримував свою владу від бога сонця Ра, був земним утіленням бога Гора і нащадком бога Озіріса.
• Одноосібний правитель держави, що був одночасно верховним правителем і головним жерцем.
• Символами влади фараона були:
- подвійна червоно-біла корона, яка символізувала владу над Нижнім (червоний колір) і Верхнім (білий колір) Єгиптом, прикрашена зображенням священної змії кобри;
Фараон Рамзес ІІ на колісниці. - скіпетр, який фараон нібито отримав від бога сонця Ра, що підкреслював божественне походження його влади;
- кнут, що означав право фараона покарати будь-кого зі своїх підданих.
• Усі розпорядження в державі надходили від імені фараона й виконувалися так само неухильно, як воля богів. Військом міг командувати лише фараон.
• Для управління державою фараон призначав у її області (номи) номархів, а також надавав знаті посади суддів та різних начальників («начальник доручень», «начальник Будинку Зброї», «керівник пустелі» тощо).
• Фараон вважався богообразним володарем, якого єгиптяни сприймали як гаранта порядку у світі та переможця темряви. Він уособлював життєву силу країни, здійснював ритуали, завдяки яким, на думку єгиптян, змінювалися пори року й розпочиналися розливи Нілу.
• Усе життя фараона було суворо регламентоване й повністю підпорядковане спеціальним ритуалам. Змінити щось у них за своїм бажанням фараон не міг.
• Ім’я кожного фараона мало певне значення: наприклад, Рамзес – це «народжений Ра», Аменхотеп – «Амон задоволений» тощо. Проте промовляти вголос ім’я фараона заборонялося: про нього казали «він», «його величність».
• Єгипетський фараон був не тільки правителем держави, а й відігравав роль головного стрижня всього єгипетського суспільства, яке було зобов’язане йому не лише своїм розвитком, але й фактом свого існування.
• Після смерті фараона його владу успадковував син або інший родич.
