Михайло-головний герой повісті, так як повість є автобіографічною; бешкетник,як і усі хлопчики, але лише у першій частині твору, так як потім він подорослішав, пішов у школу й набрався розуму; він був цілеспрямований, коли хотів потрапити до театру будь-яким чином; хлопчик сам себе навчити чогось, це було тоді, коли Михайлик сам навчився читати і рахувати до тисячі, а це чимала заслуга; а також він був із малозабезпеченої родини, але не дивлячись на це, він прагнув навчатися, і навіть, в таємниці від усіх читав книжки.
Не злитесь на друг друга,
И будете добрей!
Уж лучше будьте добрыми,
И будет веселей!
Идите лучше вместе,
На улицу гулять,
Не злитесь на друг друга,
Идите вы ГУЛЯТЬ!!!!
аххахахпахпхх, я прям поэт)))
Неволя , поганий настрій , сум.
Ответ:Доброго дня, Василю, внуку! Мабуть, розучився писати в тому інституті, бо на листівках хоч би слово було твоєю рукою, все друкарським шрифтом: "З Першотравнем", "З Великим Жовтнем", "З Новим роком". А то прийшла листівка "Восьме березня — День міжнародної солідарності жінок усього світу". Вже в тому інституті забув, що я дід? Торік була від тебе листівка "Поздоровляю з весіллям", то ми вже посміялися з бабою. Ага, як то говориться: дід плаче, баба плаче, а курочка кудкудаче.
Наші новини які? Завезли палива на зиму, трохи торфу і трохи брикету, тепер кадимо в грубці й кашляємо обоє. Баба каже прочистити димохід, а його чисть не чисть — однаково не поможе, та й од погоди залежить. Заготовили огірків, капусти, маємо свою картоплю, моркву та буряки, а м'яса вже не їмо, то обходимось. Маємо дві курки, обидві несуться, кролів троє, був недавно приплід, але геть увесь вигиб, якась пошесть поклала в клітці, то баба свариться, наче я повинен шукати управу на ту пошесть.