Події були написані досить правдоподібно, але примітивно і я здогадувався, що наприкінці твору виявиться, що ніякого динозавру не було, а це лиш чийсь жарт або помилка...
Ідея «Давня казка»: уславлення мужності, цілеспрямованості, віри у щасливе життя (поет); засудження жорстокості, жаги до збагачення, прагнення поневолити народ (Бертольдо).
Основна думка: у пошані народній завжди залишаються ті, хто захищав, відстоював інтереси простого люду, жертвуючи своїм життям.
Прочитавши твір, можна зрозуміти, що для Калитки найважливіше — купити землю, отже, потрібні гроші. Тому всі його вчинки спрямовані на здобуття грошей. А гроші, якщо тільки вони керують людиною,— це основна причина всіх людських вад. Саме вони зробили Калитку крутієм, деспотом, лицеміром і стяжателем.
Спражню красу неможливо приручити. Намагання зберигти щось прекрасне лише для себе, призводить тільки до її загибелі. Красу потрібно пропускати через серце, впустити її та зберегти у своїй пам"яті. Впустивши красу до серця, даруйте її іншим, відкрийте серця близьких для прекрасного.
<span>“Віруси – неклітинні форми життя”
Основними формами життя на Землі є організми клітинної будови. Цей тип
організації характерний для всіх видів живих істот, за винятком вірусів,
які розглядають як неклітинні форми життя.
Віруси настільки малі, що лише в кілька разів перевищують розміри
великих молекул білків. Віруси мають розміри 10—275 нм. їх можна
побачити лише під електронним мікроскопом. Вони легко проходять крізь
пори спеціальних фільтрів, що затримують усі бактерії і клітини
багатоклітинних організмів.
Віруси були відкриті у 1892 р. російським фізіологом рослин і
мікробіологом Д. І. Івановським під час вивчення хвороби тютюну.
Віруси — збудники багатьох хвороб рослин і тварин. Вірусними хворобами
людини є кір, грип, гепатит А (хвороба Боткіна), поліомієліт (дитячий
параліч), сказ, віспа тощо.
Під електронним мікроскопом різні види вірусів мають форму паличок або
кульок. Окрема вірусна часточка складається з молекули нуклеїнової
кислоти (ДНК або РНК), скрученої в клубок, і молекул білка, розміщених у
вигляді своєрідної оболонки навколо молекули кислоти (капсид).
Віруси не здатні самостійно синтезувати нуклеїнові кислоти і білки, з
яких вони складаються. Розмноження вірусів можливе лише в разі
використання ферментних систем клітин. Потрапивши у клітину, віруси
змінюють і перебудовують обмін речовин у ній, внаслідок чого клітина
починає синтезувати молекули нових вірусних часточок. Поза клітинами
віруси переходять у кристалічний стан, що сприяє їх збереженню.
У житті вірусів можна виділити такі етапи: прикріплення вірусу до
клітини, вторгнення вірусу в клітину, латентну стадію, утворення нового
покоління вірусів, вихід віріонів. У латентну стадію вірус ніби зникає.
Його не вдається виявити або виділити з клітини, але в цей період уся
клітина синтезує необхідні для вірусу білки і нуклеїнові кислоти, в
результаті чого утворюється нове покоління віріонів.
Проникнення вірусу в клітину організму хазяїна розпочинається із
взаємодії вірусної часточки з поверхнею клітини, на якій є особливі
рецепторні ділянки. Оболонка часточки вірусу має відповідні прикріпні
білки, які "впізнають" ці ділянки.
Саме цим зумовлена висока специфічність вірусів стосовно клітинхазяїв:
часто віруси уражують лише певний тип клітин якогось виду організмів.
Так, вірус поліомієліту уражує лише нервові клітини людини, а вірус
тютюнової мозаїки — клітини листків тютюну.
Якщо часточка вірусу прикріплюється не до рецепторних ділянок, а до
інших місць на поверхні клітинихазяїна, то зараження останньої може і не
відбутися. Отже, наявність рецепторних ділянок на поверхні клітини
визначає її чутливість до того чи іншого виду вірусів.
Усередину клітинихазяїна вірус може проникнути різними шляхами. Часом
оболонки вірусних часточок зливаються з клітинною мембраною (як у вірусу
грипу), і ДНК виявляється у цитоплазмі клітини, іноді вірусна часточка
потрапляє в клітину шляхом піноцитозу, після чого ферменти
клітинихазяїна розщеплюють її оболонку і вивільняють нуклеїнову кислоту</span>
