1) Вночі прийшла осінь, і вовк хмукнув на сизий лист ожини, хмукнув і сказав:" Ого-го!"
Осінь(підмет), прийшла (присудок); вовк (підмет), хмукнув (присудок)
2) Звали його Сіроманцем, і він був найстарішим вовком на світі.
Звали (присудок), підмета нема; він(підмет), був( присудок)
3) Сашко і собі було хотів зайти, але сторожиха баба Майя не пустила.
Сашко (підмет), хотів (присудок); баба Майя (підмет), не пустила(присудок)
4) На вовка зі стелі посипало снігом, вовк завовтузився, зітхнув і затих
Посипало (присудок), підмета нема; вовк (підмет) завовтузився, зітхнув, затих (присудки)
<u>Дерева,</u>вітром підбиті,пещені літом і сонцем,піднявши вгору долоні,пнуться до сонця.(мабуть ,помилка: відром-вітром).<u />
Підмет -дерева(іменник)
присудок-пнуться(піднявши)(діяслово,дієприкметник)
додатки-вітром,літом,сонцем,долоні(іменники)
обставина-вгору(прислівник),до сонця(прийменник+іменник)
означення-підбиті,пещені(прикметники)
Речення-складне,ускладнене,поширене
Є на світі дивний край.
Зветься "Україна",
Де радіє водограй,
Ллється пісня солов'їна.
Де доброзичливий народ
Хлібом-сіллю радісно зустріне,
Де весело танцюють хоровод,
Де кожен в зелені гори, явори,
Широкі степи і у море з радістю порине.
Речення з дієприкметниковими зворотами
(І. Нечуй-Левицький «Кайдашева сім’я»)
<span><span>
1.
</span><span>В глибокому яру ніби в'ється оксамитовий зелений пояс, на
котрому блищать ніби |<em>вправлені в зелену оправу</em>| прикраси з срібла.
</span></span><span><span>2.
</span>На горах за шпилями, |<em>вкритими лісом</em>|, пишно горів вечірній світ
сонця.</span>
<span><span>3.
</span>На землі, з'явились смужки з водяних крапель, неначе разки
намиста, розкидані й |<em>поплутані на всі лади</em>|.</span>
<span><span>4.
</span>Тільки собаки надворі ще довго брехали, |<em>роздратовані криком та
світлом у хаті в таку пізню добу</em>|.</span>
<span><span>5.
</span>Коло вікон висіли віконниці, |<em>помальовані
ясно-синьою фарбою</em>|.
</span><span><span>6.
</span>Висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка, з кремезними
ногами, з рукавами, |<em>позакачуваними по лікті</em>|, з чорними косами, вона була ніби
намальована на білій стіні.
</span><span><span>7.
</span>Загоріле рум'яне лице ще виразніше малювалось з чорними тонкими
бровами, з темними блискучими, як терен, |<em>облитий дощем</em>|, очима.</span>
<span><span>8.
</span>Вона принесла з хижки |зав'язані в хустці|
квітки та стрічки і розсипала їх по столі, |<em>застеленому білою скатертю</em>|;
принесла й поставила на лаві червоні сап'янці.</span>
<span><span>9.
</span><span>В горілці плавав червоний стручок перчиці, неначе |<em>тільки що
вирваний на городі</em>|. </span></span>
<span><span>10.
</span>Мотря задумалась, соваючи ситом по сійцях, |<em>перекладених вподовж
ночовок</em>|.</span>
<span><span>11.
</span><span>На третій день Різдва Мотря витягла з скрині нову спідницю,
|<em>привезену
од батька</em>|.</span></span>
Людське життя безпосередньо пов'язане зі спілкуванням, у процесі якого висвітлюються вічні й щохвилинні людські проблеми. Оволодіти культурою і (мистецтвом спілкування прагнуть, напевне, усі культурні люди.
Хоча б напівсвідомо, кожна людина мріє про те, щоб завжди вільно почуватися у спілкуванні як з "ближнім", так і з "стороннім", завжди бути бажаною, справляти приємне враження, приносити радість собі й оточуючим. . ,Успіх чи неуспіх у стосунках супроводжує нас від народження до самої смерті. Як уникнути непотрібних сварок, нарікань, конфліктів?
Безумовно, усього того не було б, якби люди знали й уміли формувати високу культуру стосунків. У наш час формування культури спілкування передбачає, перш за все, оволодіння знаннями про основні закономірності процесу спілкування, уміння аналізувати хід і результати спілкування з точки зору її моральної наповнюваності й ділової ефективності, розуміння механізмів спілкування між людьми.
Про культуру людини свідчить не тільки її поведінка в середовищі чи вдома, але і її мова.
Усе життя ми прищеплюємо собі одні властивості й намагаємося придушити інші, усе життя свідомо чи несвідомо наслідуємо, усе життя граємо своїх батьків, друзів, знайомих, героїв кіно, акторів, телеведучих... Навіть якщо ми із себе нікого "не корчимо", вони "творять" нас. "Крізь нашу тілесну оболонку, як постояльці готелю, проходять багато різних "Я", — відзначає В. Леві.
У спілкуванні людина дізнається, хто є та особа, з якою вона спілкується, встановлює стосунки, визначає погляди, почуття, цінності як свої, так і тієї людини, з якою вона веде розмову. Практичне оволодіння культурою спілкування передбачає формування певних якостей особистості, зокрема комунікативних здібностей.
Метою спілкування є планування спільної діяльності людини й того суспільства, в якому вона живе. Можливі цілі спілкування досить широкі: отримати щось, надати матеріальні блага, забезпечити взаємодію, дістати чи передати якісь дані, допомогти комусь у скрутні хвилини, виробити власне ставлення до чогось, звернення до власної душі, спогадів, совісті, мрій. Усе це складає зміст спілкування.
<span>Для культурного розвитку людини спілкування стає потребою. Його відсутність сприймається як тяжка, непоправна втрата.
</span>