<span>Автор часто згадує про те, яка була зовнішність Тараса Бульби. Здається, читачеві достатньо цієї характеристики: товстий чоловік середніх років з прямою поставою, великими вусами та оселедцем на голові. Він одягнений в типову козацьку одяг: шаровари, які були «ширше Чорного моря», папаху з чорних смушків, з червоним верхом. Бульба говорить голосно, але неквапливо, що говорить про нього як про успішне оратора і лідера. Тарас практично не випускає з рук свою курильну трубку. Ну і, звичайно ж, відмінно тримається в сідлі – вміння, без якого складно уявити запорізького козака. Але, тим не менш, портрет Тараса Бульби дуже легко уявити.</span>
ЗАКЛЯТТЯ - д<span>ія та її результат за знач. заклясти.
</span>МУГИКАТИ - с<span>тиха, невиразно наспівувати.
</span>НАРУГА - нестерпне знущання; з<span>ле висміювання кого-, чого-небудь.
</span>БАМБУК - в<span>исока тропічна і субтропічна деревовидна рослина з порожнистим колінчастим стеблом і видовженим листям.
</span>СКАРБ - к<span>оштовності, гроші, цінні речі.
</span>ЛАГІДНИЙ - спокійний, сумирний, тихий; н<span>іжний, ласкавий.
</span>ОКРАЄЦЬ - с<span>кибка, відрізана від непочатого краю хлібини.
</span>БАКЛАНИ - в<span>одоплавні птахи середньої величини звичайно чорного кольору (з металічним відблиском).
</span>БАРКАС - великий багатовесловий човен; н<span>евеличке портове судно.
</span>ЖЕБРАК - людина, яка живе з милостині, старець; д<span>уже бідна людина.
</span>ЯТРИТИ - с<span>причиняли, викликати чим-небудь запалення, біль, подразнення в чому-небудь.
</span>ЖОРНА - плескуватий круглий камінь, призначений для лущення і розмелювання зерна та інших твердих предметів; про видиму форму місяця, сонця і т. ін.; п<span>ристрій, яким у домашніх умовах розмелюють зерно; ручний млин.
</span>СВАВОЛЯ - необмежена влада, відсутність законності, справедливості; с<span>хильність діяти на власний розсуд, не зважаючи на волю й думку інших; самовілля</span>
Дядька Шпичака ще дуже довго мучила увласна совість.Лося він заховав куди нікому не відомо.Йому довелося платити штраф,адже на місці де він застрілив лося було знайдено кров ,пуля та сліди лося ,дітей і самого дятька.Діти завжди згадували відважного лося.Ось так сумно закінчилася ця історія.
6 січня 1898р. - народився В. Сосюра на ст. Дебальцеве Донецької обл.
1909р. - працює в бондарному цеху содового заводу.
1911р. - вступає до міністерського училища.
14жовтня 1917- друкується вірш" Плач волн ".
1918р. - бере участь у повстанні проти кайзерівських військ.
1920р. - опинився в Одесі.
1920-21рр. - воює з білополяками та армією Н. Махна.
1921р. - виходить поема" Червона зима", яка зробила Сосюру знаменитим.
1922-32рр. - став членом багатьох літорганізацій.
1924р. - збірка "Осінні зорі".
1925р. - "Сьогодні".
1927р. - "Золоті шуліки".
1928р. - "Коли зацвітуть акації".
1931р. - " Серце".
1934р. - виключили із партії і зі Спілки письменників.
1937р. - "Нові поезії".
1939р. - "Люблю".
1940р. - роман "Червоногвардієць".
1942р. - працював в Українському радіокомітеті в Москві.
1943р. - входив до редакції фронтової газети " За честь - Батьківщини".
1951р. - патріотичний вірш "Любіть Україну".
1953р. - "За мир".
1955р. - " На струнах серця".
1957р. - "Соловїні далі".
1959-60рр. - поема "Мазепа".
1960р. - поема "Розстріляне безсмертя".
1961р. - "Поезія не спить".
1964р. - "Осінні мелодії".
8 січня 1965р. - В. Сосюра помер від гіпертонії. Похований в Києві на Байковому цвинтарі.