Цитатна характеристика Михайлика з твору "Гуси-лебеді летять"<span>«Хоч я й дуже люблю ліс, але побоююсь його душі... ». «А ще я люблю, як з лісу несподівано вигулькне хатина, заскриплять ворітця, побіжать стежки до саду і до пасічиська. І люблю, коли березовий сік накрапає із жолобка....Люблю напасти на лісове джерело і дивитись, як воно коловертнем викручується з глибини. І люблю, коли гриби, обнявшись, мов брати, збирають на свої шапки росу. І люблю восени по коліна ходити в листві. Коли так гарно червоніє калина і пахнуть опеньки».«Я не дуже кривлюсь, коли треба щось робити, охоче допомагаю дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащим».«Та є в мене, коли послухати одних, слабкість, а коли повірити іншим — дурість; саме вона й завдає найбільшого клопоту та лиха... І вже тоді мені одні слова сяяли, мов зорі, а інші туманили голову».«Я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину, і запотиличники...»«Вчився я добре, вчився б, напевне, ще краще, аби мав у що взутися. Коли похолодало і перший льодок затягнув калюжки, я мчав до школи, наче ошпарений. Напевне, тільки це навчило так бігати, що потім ніхто в селі не міг перегнати мене, чим я неабияк пишався».Мар’яна —> Михайлику: «І вчися...<span>та так учися, щоб усі знали, які-то мужицькі діти. Хай не кажуть ні пани, ні підпанки, ні різна погань, що ми тільки бидло. Були бидлом,а тепер - зась!"</span></span>
Багато лбдей вважаэ що людям для щастя потрибни грощи, но це не правда.Я вам це доведу.
Був на свити одын чоловик.Вин був дуже добрый.Одного разу вин рушыв у подорож.Бачить, перед ним колодяць вин пидийшов до нього.И почув голос з колодця.Вин мовыв до нього:
-Чи знаэш ти, що таке потрибно для того щоб людына була щаслыва?
А вин на це видповив:
-Сим'я.
-Ну щож, тоди у тебе буде сим'я.
Колы цей чоловик повернувся з подорожи вин знайшов соби дружину.
А по сосидству жив баярын якый розпросыв як це трапилось.Бо вона була з иншого городу.Чоловик все розказав йому.
Баярин рушив так як чоловик.Вин також зустрився з колодцем, але на його запытання видповив:
-Гроши.
Колы баярен повернувся то йому далы багато грошей за те що вин розповив всим про колодязь.
Через рик у чоловика народилися диты.А у боярина кинылыся гроши, так вин й остався з ничим.
Як свідчать сучасники, восени 1862 року на одній з вечірок у Павла Чубинського сербські студенти, що навчалися в Київському університеті, співали патріотичну пісню, у якій згадувався цар Душан і в приспіві були слова «срце бије и крв лије за своју слободу» (або «срб се бије и крв лије за своју слободу…»). Чубинському пісня дуже сподобалася, і він раптом подався в іншу кімнату, а через півгодини вийшов звідти з готовим текстом пісні «Ще не вмерла Україна», яку тут же проспівали на сербський мотив. Деякі дослідники вважають, що на написання також вплинули мотиви мазурки ”Єще Польска нє зґінела”, яка згодом стала польським гімном. «Марш Домбровського» на той час був популярним серед народів, що боролися за незалежність (уже за кілька місяців після написання вірша Чубинського, почалося січневе повстання).
Маленький горбань План 1. «Квітень.Свято.» 2. Халупка. 3.Павлусь вирішив грати з дівчатами. 4.Образ Павлика. 5.Уява Павлика-горбаня. 6.»Павлик ріс, нешвидко ріс….» 7.Суперечка між хлопцями. 8.Захарко знайшов жайвороняче гніздо 9.Допомага Павлика пташенятам 10.Битва Захарка і Павлика. 11.Допомога діда Антипа і дівчат 12.»Нема вроди, нема щастя.»-роздуми Діда Антипа. 13. Хвилювання матусі. 14. Покарання Захарко не вийшло. 15. Гра горбаня і Захарка.
Колись давним давно жив собі бог Землі. Його називали Всеволодом. Він дуже любив холод і тепло. І одного разу він заплакав і з двох очей у нього витікли сльози. Одна сльоза була холодна,як лід, а друга дуже тепла. Так утворилися літо та зима. Вони двоє служили йому поки він не захворів на рак крові. І він помер. Літо та зима дуже любили сперечатися. Вони ніколи не дружили. Відтоді вони не зустрічалися. Одного дня сестри зустрілися. Літо розтопило зиму, а зима заморозила літо. Так вони прожили 3 роки. І на 3 рік зима охолодила себе, а літо розтопилося. Тоді вони вирішили ніколи більше не зустрічатися. Зима собі створила осінь (холодну пору) щоб після літа йшла осінь,а не зима. А літо створило весну, щоб після зими йшла весна. Одного разу пролітав великий сокіл між всіма порами і всіх сестер він зарізав своїми крилами. Залишив тиільки їхні душі. І тому пори року робили собі відпочинок і кожна панувала на свій час. Так і дотепер.
Объяснение: Якби я була вчителем літератури, то намагалася б показати своїм учням багатогранність цього предмету. Адже це не просте вивчення творів. Це цілий світ, який відкривається нам через віки. Дуже важливо навчитися думати. Не просто читати твір, а намагатись зрозуміти, чому тут поставлено саме такий епітет, що нам передає певний пейзаж, чому автор використовує саме тут метафору (поетичне перебільшення). Не менш важливим, є вивчення біографії авторів. Адже це дає можливість більше уявити їхнє життя, зрозуміти мотиви та переконання. Література розширює наш світогляд. І хоча деякі твори здаються великими за обсягом у рамках шкільної програми (наприклад, "Роксолана"), але це чудова можливість збагатитися культурно, яку варто використати у повному обсязі. Усе залежить від планування часу. Недарма багато творів задаються на літні канікули. Окрему увагу, хотілося б звернути на вірші. Їхнє вивчення надзвичайно ефективно тренує нашу пам'ять. А чого вартує розуміння структури вірша (ямб, хорей). Можливо, поглиблений розгляд поезії, буде корисний учням у складанні власних віршів. Одним словом, як вчителю літератури хотілося б передати власний досвід, свої думки, навчити учнів думати та аналізувати.