<span>Якби я потрапила на іншу планету , я б першим ділом подивилася , чи придатна для життя ця планета . Якщо так , то далі я б постаралася знайти ознаки життя. А якби я знайшла якісь рослини чи водні об'єкти , то привезла б зразки на землю. Якщо на цій планеті є сліди розумних живих істот , то постаралася б налагодити з ними контакт. Я б з'ясувала у них , чим вони харчуються , де живуть , який клімат на планеті і чи є на ній тварини . Коли я все це дізнаюся , то повернуся на землю і повідаю світу про цю планету . <span>Вчені б її досліджували і дали їй назву </span></span>
Призначення.<span>Як зрозуміти що, воно моє?</span><span>Хтось знає точно чого йому треба, а хтось ні?<span>Як знайти, той, </span>свій шлях?</span>
<span><span>По-перше, це </span>можливість займатися тим, до чого лежить душа.</span>
<span><span>Знання призначення допомагає </span>приймати правильні рішення.<span> У кожного з нас є джерело внутрішньої мудрості - наш внутрішній компас. Визначаючи своє призначення, ми одночасно відкриваємо доступ до цього джерела.</span></span>
<span><span><span>Щасливий той, хто вміє жити, орієнтуючись не на якісь зовнішні очікування і стереотипи, а на свій внутрішній стандарт. Це може бути внутрішнє відчуття гармонії, задоволеності, спокою, відчуття себе частиною чогось більшого. Наприклад, в мені це почуття живе у вигляді відчуття мільйона можливостей, гри, творчості! Коли те, що ви робите в житті, погоджено з вашим призначенням, ви знаєте, що перебуваєте в гармонії з собою і світом, який вас оточує.</span></span></span>
<span><span><span><span> Тим не менш, все, що вам потрібно знати - це те, що воно вже у вас і чекає, коли ви його відкриєте!</span></span></span></span>
Народився 8 січня 1935 року в с. Біївці (Лубенський район, Полтавська область, Україна). За життя Симоненко світ побачив лише один збірник його поезії «Тиша і грім» (1962), друга збірка віршів, «Земне тяжіння» (1964), вийшов вже після смерті поета. Його твори видавалися і перевидавалися до 1968 року, після цього, більше ніж на десятиліття творчість Симоненка зникло з карти української літератури. Повернення поета в літературний процес відбулося в 1981 році, коли був випущений збірник його поезії «Лебеді материнства».З 1990-х років і аж до теперішнього часу (2016) роботи Симоненко регулярно перевидаються, його твори включені в обов'язкову шкільну програму [1].
Писати вірші почав у студентські роки. В умовах доскіпливій радянської цензури друкувався неохоче: за його життя вийшли лише збірки поезій «Тиша і грім» (1962) і казка «Цар Плаксій и Лоскотон» (1963). Зате вже в ті роки набули великої популярності самвидавні вірші Симоненка. Тематично вони становили сатиру на радянський лад ( «Некролог кукурудзяну качанові», «Злодій», «Суд», «Балада про зайшлого Чоловіка»), опис важкого життя радянських людей, особливо селянства ( «Дума про щастя», «Одинока матір») , викриття жорстокостей радянської деспотії ( «Брама», «Гранітні обеліски, як медузи ...»), таврування шовінізму ( «Ні, не вмерла Україна!», «Курдському братові») і так далі. Окремий значний цикл становлять твори, в яких поет висловлює любов до своєї батьківщини України ( «Задивляюсь у твої зініці», «Є тісячі доріг», «Український лев», «Лебеді материнства», «Україні» та ін.).
Саміздатовскім творчістю Симоненко, за визначенням критики, став на шлях, вказаний Тарасом Шевченком, і увійшов в історію української літератури як визначальна постать боротьби за державний і культурний суверенітет України другої половини XX століття. Йому дуже подобалося творчість Т. Шевченка і він намагався бути схожим на нього. Доля літературної спадщини Симоненко невідома. Його самвидавівська поезія, в Радянській Україні в незначній частині опублікована в спотвореному вигляді, поширилася за кордоном і була опублікована (разом з фрагментами щоденника поета «Окрайці думок») в журналі «Сучасність» (ч. 1, 1965) і в збірці вибраних поезій Симоненка «Берег чекань» (1965, 1973) завдяки Андрію Прасолову. В УРСР після смерті Симоненка з його спадщини видано: казка «Подорож у Країну Навпаки» (1964), збірка віршів «Земне тяжіння» (1964) і вибірка з творчості «Поезії» (1966), збірка новел «Вино з троянд» (1965 ; ці новели також увійшли до другого видання збірки «Берег чекань» за кордоном).
У 1963 році Симоненко був затриманий в напідпитку стані (так викладено в офіційній версії інциденту) на залізничній станції Черкаси і побитий співробітниками міліції в транспортному відділенні міліції залізничної станції ім. Тараса Шевченка (м Сміла). Побої сприяли розвитку онкологічного захворювання нирок. Помер в головній обласній лікарні 13 грудня 1963 роки від раку нирок. Похований в Черкасах [2] [1].
Що таке справжня краса?ЗАЗВИЧАЙ нас приваблюють гарні люди. Але що робить когось по-справжньому гарним? Звісно, людина може дещо покращити свою зовнішність. Проте радикальні зміни часто завдають шкоди здоров’ю. Крім того, врода скороминуща: хвороби і старість панують над усіма і, на жаль, роблять своє. Однак кожен може розвинути справжню красу, внутрішню, яка дуже цінна і ніколи не зів’яне.Цінність внутрішньої красиБіблія запевняє нас, що Творець, Бог Єгова, високо цінує внутрішню красу. На підтвердження цього розгляньмо кілька прикладів.Єгова доручив пророку Самуїлу обрати з-поміж синів Єссея царя над Ізраїлем. Побачивши вродливого Еліява, пророк сказав: «Справді — перед Господом помазанець Його!» Однак Єгова сказав Самуїлові: «Не дивись на обличчя його та на високість зросту його, бо Я відкинув його Собі! Бо Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік-бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце» (1 Самуїла 16:6, 7).Єгова обрав царем Давида — наймолодшого сина Єссея. У Біблії говориться, що Давид мав «гарні очі» і був «хорошого стану». Все ж він, очевидно, не був таким вродливим, як його старші брати. А втім, «Дух Господній злинув на Давида, і був на ньому від того дня й далі». Через свою недосконалість Давид зробив кілька серйозних помилок, але він мав добре серце і до кінця життя вірно служив Богові (1 Самуїла 16:12, 13). Немає сумніву, що Єгова любив його в першу чергу за внутрішні риси.Як же відрізнявся від Давида його син Авесалом! Хоча він був дуже гарним, однак не мав Божого схвалення. Ось що про нього говориться в Біблії: «Такого вродливого мужа, як Авесалом, не було в усьому Ізраїлі, щоб був так дуже хвалений,— від стопи ноги його й аж до верху голови його не було в ньому вади» (2 Самуїла 14:25). Честолюбний Авесалом зазіхав на трон свого батька і повстав проти нього. Він навіть зґвалтував Давидових наложниць. У результаті Авесалом накликав на себе Божий гнів і помер у муках (2 Самуїла 15:10—14; 16:13—22; 17:14; 18:9, 15).Що ви думаєте про Авесалома? Безперечно, його особистість відштовхує вас. Врода не компенсувала зарозумілості й невірності Авесалома і не вберегла його від загибелі. У Біблії згадується чимало приємних, мудрих людей, про зовнішність яких не сказано ні слова, адже найважливішою була їхня духовна краса.Внутрішня краса приваблюєЧи може внутрішня краса приваблювати інших? Георгіна, яка одружена вже близько десяти років, говорить: «Упродовж цілого подружнього життя я найбільше ціную в чоловікові чесність і щирість. Понад усе він прагне догоджати Єгові. Власне це спонукує його бути уважним і виявляти любов. Приймаючи якесь рішення, чоловік завжди бере до уваги мої бажання. І я відчуваю, що він мене цінує й по-справжньому любить».Деніел одружився 1987 року. Ось що він розповідає про свою дружину: «Вона дуже гарна жінка. Говорю так не лише тому, що вона приваблює мене своєю зовнішністю. Я люблю дружину за її риси. Вона завжди дбає про інших і намагається робити все від неї залежне, аби вони почувалися щасливими. Їй вдалося розвинути цінні християнські якості. Бути поряд з нею — це для мене велике щастя».У сучасному світі люди надають більшої ваги зовнішній красі, ніж внутрішній. Але нам не варто наслідувати їх. Пам’ятаймо, що досягти досконалої зовнішності нелегко, а навіть неможливо. До того ж це не найголовніше в житті. А втім, кожен з нас може розвинути привабливі риси і стати приємнішою особистістю. Біблія говорить: «Краса — то омана, а врода — марнота, жінка ж богобоязна — вона буде хвалена!» На противагу цьому «золотая сережка в свині на ніздрі — це жінка гарна, позбавлена розуму» (Приповістей 11:22; 31:30).<span>Святе Письмо вчить нас цінувати «заховану людину серця в нетлінні лагідного й мовчазного духа, що дорогоцінне перед Богом» . Справді, внутрішня краса досяжна і значно важливіша від зовнішнь</span>
