Мне тож надо
я не знаю я не читал
1. До першого грому земля не розмерзнеться. <span>Як почав орати, то в сопілку не грати.
2.</span>Глибше орати — більше хліба мати.<span>
3. Не грунт родить, </span><span>а руки.
</span>Ну, і як я зрозумів грунт - це земля, вірно? Ось про землю.
4. Усе добро — від землі.
5. У землю не покладеш - і з землі не візьмеш.
6. Де немає землі, там немає трави.
7. Земля бере працю, а віддає пуд.
8. Яка земля, такий і хліб.
9. Немає поганої землі, є погані господарі.
10. Добре ґрунт угноїш - урожай потроїш.
(якщо потрібні ще, звертайся)
Льонька- сільський хлопець, що має піти у третій клас. Проживає разом з мамою в селі, де немає його однолітків. Льонька постійно щось вигадує, фантазує, він живе у світі фантазій. Хлопець дуже талановитий, має щире серце, прекрасну уяву. Його друзі: Адам - це вчений, який приїхав до села помирати; Ніна - вигадана подруга, яка приплила до нього на кораблику. Разом вони гуляють, лазять у білу печеру, слухають павукове радіо. Ніна настільки здається реальною, що навіть сам хлопець невпевнений, чи була ця дівчина, чи він її вигадав. Собака Рекс також був другом Льоньки. Вони удвох любили гуляти, але Глипа убив Рекса. Льонька бачить собаку і дружить з ним навіть після смерті. Льонька вміє дружити як із фантастичнимиістотами, так і з живими тваринами і людьми.
Звук павутинки - це невидимі оку людському прояви доброти, любові, милосердя. Це все, без чого неможливе існування світу. Звук павутинки можна відчути тільки серцем, щирим і не зрадливим, яке було у Льоньки, Адама і Ніни.
Бо ніколи кривда не приносить щастя. Хто кривдою живе - той добра не бачить, не знає любові та розуміння. Кажіть правду, яка б вона не була. Але я впевнений(на), що правда ніколи не принесе вам невзгод, а лише легкісь та спокій.
