Доспівалась пташка до зими, прийшлося під стріхою зимувати.Всяка пташка своє гніздо знає. Кожна пташка своє гніздо хвалить. Погана та пташка, якій своє гніздо не миле.Добра птиця свого гнізда не каляє.Про те зозуля кує, що свого гнізда не має.<span> Зозуля своє гніздо не в'є, діток своїх роздає.</span>
Міц улюблений герой в баладі Робін Гул є сам Робін.Сміливий,шляхетній,мужній,чесний,добрий та вірний.Він ніколи не кидав своїх друзів та своїх розбійників,не боявся навіть смерті,головне для цього юнака було захист народу та справедливість!Хлопець рано лишився батьків,тому жив у дядька,був не гордий,як багатіші люди,які вважали себе центром землі.
Хороший лучник,хоча він молодий,проте був ватажком ватаги.
Цей персонаж втілює героя народу,про якого всі мріють.
Та шкода ,що все хороше кінчається.Так само він і помер,через декілька років після Маріан,яка загинула від епідемії чуми.
Власне закінчення до твору "Сіроманець" М. Вінграновського пропоную скласти так:
З тих часів Сашко та Сіроманець завжди були разом. Сіроманцю ще кілька разів знадобилось відвідати клініку, щоб стати остаточно здоровим. Через кілька місяців потому Сіроманець знайшов собі вовчицю. Він ніколи не лишався тепер самотнім. Про Сашка вовк не забував. Вони часто зустрічались та проводили час разом.
Тема «Щука»: зображення суду (його несправедливість і залежність від панівних класів ) над Щукою, яка здійснювала різноманітну шкоду в ставку його жителям і отримала вирок повернутися знову в річку. Ідея «Щука»: засудження дій судочинства, їхня легковажніст , безглуздість , а через образ Лисиці — підступності, хитрості, хабарництва. Основна думка: «Як не мудрують, а правди ніде Кінців не можна поховати …». Мораль «Щука»: Судді зобов’язані діяти відповідно до законодавства, а не підтримувати зацікавлену особу ( Лисицю). Глібов засуджує хабарництво, несправедливість, лицемірство. Герої байки «Щука»: судді — два Осли, Шкапа, два Цапи; Щука,
<span>Народилася Галина Миколаївна 12 серпня 1951 року у м. Бердянську Запорізької області. 1964 року сім'я переїхала в селище середнє на Закарпатті. Дитинство і юність майбутньої письменниці були радісними і спокійними. Вона гарно вчилася в школі, мала веселий характер, почуття гумору і не збиралась бути письменницею. Своє перше знайомство з книжкою Галина Миколаївна запам'ятала на все життя. Це сталося у день її народження, коли мама зробила малій Галинці диво-подарунок — збірку «Українські народні казки», яка стала для неї «… і букварем, і розвагою, і цілим новим світом».</span><span>Батько Галини Миколаївни за фахом був вченим агрономом, і його разом із сім'єю направили у Донецьку область працювати на дослідній виноградній станції. Але Галину Миколаївну завжди тягнуло на Закарпаття, туди, де пройшло її дитинство. Закінчивши школу, вона вступила до Ужгородського університету. Закінчила філологічний факультеті Ужгородського університету</span><span> у 1980 році.</span>Працювала коректором у міській друкарні Ужгорода, потім — у Закарпатській обласній науковій бібліотеці, завідувачкою відділом інформації з питань культури та мистецтва (1980–1990). Потім була головним редактором видавництв «XXI вік», «Бокор». У 1991 році Галина Малик займає посаду головного редактора видавництва «Закарпаття». З 1998 року вона — видавець та редактор журналу для дітей «Віночок».Нині працює головним редактором Закарпатської філії видавництва «Знання» (м. Київ).