Що таке дружба???<span>Одного разу замислилася я над поняттям "дружба" і зрозуміла, що точного визначення дати йому не можна. Зрозуміло, що це "особливий тип моральних стосунків між людьми". Але в чому ж його особливість? На мою думку, у дружбі найголовніше - вірність та довіра. Ці поняття мають певний взаємозв"язок. Справжній друг - це та людина, якій можна довірити будь-яку таємницю і бути при цьому повністю впевненим та спокійним у тому, що вона не буде розголошена. Друг - це людина, яка буде з Вами й у хвилини радості, і смутку. Вона буде справді щиро радіти Вашому успіху та сумувати через Ваші невдачі. Але не слід ідеалізувати друга. Усі ми люди, у нас різні характери та звички. Не можна сваритися з людиною лише через те, що у Вас різні смаки. Існує вислів: "Дружба - це дорогоцінний камінь, який важко знайти, але надто просто втратити." Це й справді так. Для того, щоб знайти справжнього друга, не достатньо одного дня. Інколи на це потрібні роки. Для дружби важлива взаємна симпатія, спільність інтересів. Це лише у фізиці протилежності притягуються. У житті все інакше. Якщо, наприклад, Вам подобаються запальні вечірки, а Вашому другу - спокійні вечори перед телевізором, то навряд чи Вам буде весело та цікаво разом. Для того, щоб дружба тривала досить довго, слід робити певний внесок до стосунків. Не можна лише вимагати цього від інших. Щоб покращити свої стосунки з людьми, слід уміти вислуховувати, давати поради тому, хто цього потребує, співчувати, а також цікаво розповідати, піднімити настрій іншим. Дружба - поняття для кожної людини своє. І кожен чекає від свого друга різного. Але одне слід пам"ятати: друг також чогось від Вас чекає. Велика мурість криється в словах: "Незначні люб"язності зміцнюють дружбу". Будь-яка людина важко переносить самотність, тому слід прикладати певні зусилля та постійно працювати над собою. Для того, щоб мати друзів, треба самому вміти бути другом. <span>Отже, усі ми різні. Маємо різну зовнішність, характер, здійснюємо різні вчинки. Але слід пам"ятати, що будь-кому приємно, коли ним цікавляться, вислуховують, намагаються допомогти. І роблять це безкорисно. "Ніколи ще щастя не ставило людину на таку висоту, щоб вона не потребувала друга."...</span></span>
Покупатель с аукциона. Сделка прошла успешно, рекомендую!
Головного героя гаряче і любляче серце. Він не терпить несправедливості, він відважний. Часом Міо дуже важко, часом він впадає у відчай і навіть плаче, але все ж таки здійснює свій подвиг і стає героєм. Образ Міо дано в розвитку. Спочатку це самий звичайний хлопчик, але думка про визначене йому подвиг (про нього розповідають в старій легенді, яку нашептав Міо казковий колодязь), про страждання людей надає йому мужності. До кінця твору Міо знаходить і батьківську любов і дружбу, домагається виконання всіх своїх заповітних бажань.
Я хочу розповісти про другорядного героя Кактуса з твору «ТТБ» Л.Вороніної.
Це прізвисько одного хлопця, його справжнє ім’я Сашко Смик. Колись він був як усі. Мав сили рівні з іншими, був одного зросту з усіма, особливо нічим не вирізнявся серед інших дітей. Але після останнього літа він виріс на дві голови, накачав м'язи. Особливо вирізняла його серед інших зачіска, схожа на кактус. Відчувши силу, він став занадто самовпевненим, зробився бешкетником. Ображав свого сусіда Клима,обзивав його різними образливими словами.
Кактус не подобався багатьом. Автор характеризує цього героя з деякою непривітністю, зовсім не симпатизує йому. Називає цього героя орангутангом. Він дуже добре змальовує зовнішність та риси Кактуса, але без якогось захоплення ним. На мою думку, автор навіть підкреслює, що погана поведінка людей ще більше псує їх зовнішність.
Сашко у творі пережив багато пригод, дечому навчився. Мене тішить те, що він більше не буде зрадником і не показуватиме свої «колючки».