Бути лицарем важко, на перший погляд ти думаєш що це легко. Але це не так.
Між козаками та татарами,між Грициком Саньком ,і Тишкевичом.
Коло невеличкої хати рос вишневий садок. Життя у цьому селі живе - співають дівчата, йдуть плугарі. Біля цієї хати
вечеряє родина, у якій матір хоче повчати чомусь дочку, але співи соловейка не дають цього зробити. Він так гарно співає, що
і повчати доню матір не хоче. Вона покалала своїх маленьких діточоу спати тай сама задрімала, але соловійко не затих.
У цій поезії нібито все просто, але автор тут повчає нас кохати родину, природу. Вірш зачаровує аурою божественного затишку родинної злагоди.
Про цей вірш Т. Шевченка літературознавцями написано багато досліджень. Надзвичайно простий, без особливих художніх засобів, він просто чарує своєю поетичністю. Вражає те, що написаний він за похмурими тюремними ґратами. Якою ж сильною була туга поета ш рідною Україною, яка багата уява, щоб створити такий шедевр! Чи є ще щось краще, ніж квітучий сад, мирна хліборобська праця, дружна родина, спів соловейка? Про це мріяв усе життя й сам Шевченко, хоч його мріям не судилося здійснитися. Вірш став "візитною карткою" України — квітучої, мирної, співучої та доброї.
Калитка занадто думав про гроші був жадібний і заздрив іншим
це наприкладі доводить всім нам, що не потрібно когось дурити тому,що й тебе можуть і заздрити теж погано.А ще як прочитаєш твір або подивися фільм не хочеться бути таким.Цей пєса дуже повчальна.Хто не читав обов'язково прочитайте
Олег Кандиба-Ольжич народився 21 липня 1907 року в Житомирі. Його батьком був відомий український поет Олександр Олесь. У1909 році сім’я Кандиб переїхала до Києва. Згодом — до Пущі-Водиці, ближче до місця роботи батька.
Олег був свідком бурхливих і трагічних подій української революції 1917 року. У 1919 році його батько стає культурним аташе Української Народної Республіки в Будапешті, що згодом негативно відбилося на долі Олега та його матері, які після поразки УНР та з приходом радянської влади стали "ворогами народу".
У січні 1923 року Олег з мамою покидають Україну й прибувають до Берліна. Там довго не затримуються й переїжджають до Чехословаччини, оселяються за п’ятдесят кілометрів вiд Праги у Горніх Черношицях, згодом — Ржевницях.
До 1924 року О.Кандиба навчається в Українському громадському комітеті в Празі, а в зимовому і літньому семестрах 1924-1925 років стає слухачем філософського факультету Карлового університету. Водночас він відвідує лекції з передісторичної археології та історії мистецтва, пише наукові та дослідницькі роботи з археології та суспільствознавства.
Ґрунтовні праці молодого археолога привертають увагу фахівців Гарвардського університету. Олега Кандибу запрошують до США, а згодом до Італії, де він читає лекції. У Римі Олег, який на той час був уже відомим науковцем, зустрічається з головою Проводу українських націоналістів полковником Євгеном Коновальцем.