Ярослав Михайлович Стельмах народився 30 листопада 1949 року у місті Києв, у родині відомого письменника Михайла Стельмаха. Коли сам став писати, то ще довго на запитання, чи не син він того самого Стельмаха, відповідав “ні”. Бо вважав, що хвалитися батьком негоже. По смерті батьків не взяв собі нічого з майна, окрім письмового столу Стельмаха-старшого. За цим самим столом він і працював. З дитинства Ярослав захоплювався іноземними мовами, спортом та музикою. Займався професійно плаванням, потім гімнастикою, здобув навіть спортивні розряди з боксу і вільної боротьби. Віртуозно володів грою на фортепіано та любив гітару. Зі шкільних лав почав вивчати англійську мову та займатись перекладом У 1973 року в Київському інституті іноземних мов познайомився на кафедрі іноземних мов з своєю майбутньою дружиною Людмилою. Вона також закінчила той самий інститут, але на дев’ять років раніше. А вже через два роки вони одружилися. Спільних дітей у подружжя не було. Виховували сина Олексія Людмили від першого шлюбу. Він був рідкісно вільною людиною й не потребував демонстративності. У 1975 році у світ вийшла перша його книжка – це збірка оповідань під назвою «Манок». Потім були повісті «Химера лісового звіра», «Якось у чужому лісі», «Найкращий намет» У 1978 році Ярослава Стельмаха було прийнято до Спілки письменників України В 1999 році його назвали кращим драматургом року 4 серпня 2001 Ярослав Михайлович Стельмах підписавши для улюбленої внучки Зої власну книжку під назвою «Голодний, злий і дуже небезпечний», поїхав на дачу під Київом. Але в дорозі загинув в автокатастрофі на трасі під Борисполем. У нього просто за кермом перестало працювати серце. Похований письменник на Байковому кладовищі поряд із своїм батьком.
Пропуную зробити так:
Недавно я прочитала твір Лесі Ворониної " Таємне Товариство Боягузів " - це надзвичайно захоплива історія про хлопчика Клима та його пригоди.
Клим- боязкий,несміливий хлопчина,який дуже боїться свого друга Кактуса. Він уникав його, тікав,ховався.І одного разу потрапив у секретну лабораторію ТТБ. Там він провів експеримент, який змінив хлопця. Тепер він став сміливим,уже не боявся Кактуса.Незважаючи на страх, який до нього приходив, Клим ніколи не відступав. Це і показує, що насправді він відважний і рішучий.Йому довелося подорожувати машиною часу, виконувати інструкції бабусі Соломії, щоб врятувати планету від синьомордиків.І у нього це вийшло!
Мені цей твір дуже сподобався. А найбільше сподобався головний герой цього твору Клим Джура. Тепер це мій найулюбленіший герой з усіх творів яких я прочитала за ( твій клас) клас.
... Я зрозумів одну нехитру істину. Вона в тому, щоб робити так звані чудеса своїми руками. А. Грін Повість Олександра Степановича Гріна «Червоні вітрила» уособлює прекрасну юнацьку мрію, яка неодмінно здійсниться, якщо вірити і чекати. Сам письменник прожив важке життя. Майже незрозуміло, як цей похмурий чоловік, не заплямувавши, проніс через болісне існування дар могутнього уяви, чистоту почуттів і сором'язливу усмішку. Пережиті труднощі відібрали в письменника любов до дійсності: вона була дуже страшною і безвихідною. Він завжди намагався піти від неї, вважаючи, що краще жити невловимими снами, ніж «гидотою і сміттям» кожного дня. Почавши писати, Грін створив у своїй творчості героїв з сильними і незалежними характерами, веселих і сміливих, які населяли прекрасну землю, повну квітучих садів, пишних лук і безкрайнього моря. Ця вигадана «щаслива земля», не нанесена на жодну географічну карту, повинна бути тим «райським куточком», де щасливі всі, хто живе, немає голоду і хвороб, воєн і нещасть, а жителі її займаються творчою працею і творчістю. У повісті «Червоні вітрила» Грін розвиває свою давню думку про те, що людям необхідна віра в казку, вона розбурхує серця, не дає заспокоїтися, змушує пристрасно бажати такої романтичної життя. Але дива не-приходять самі собою, кожна людина повинна виховувати в собі почуття прекрасного вміння розуміти навколишню красу, активно втручатися в життя. Письменник був переконаний, що якщо відняти у людини здатність мріяти, то зникне сама головна потреба, яка народжує культуру, мистецтво і бажання боротьби в ім'я прекрасного майбутнього. Грін мріяв про «сліпучому разі» і радості, наповнював цими фантазіями свої твори, але особливо яскраво вони проявилися в феєрії «Червоні вітрила», написаній у 1920-1921 роках. Все відмінне в цьому, здавалося б, простому розповіді. Повість побудована на внутрішньому зіставленні двох героїв: Ассоль і Грея. Маленька мрійниця Ассоль живе в нехитрому світі серед іграшок, створених її батьком Лонгреном, а пізніше сама починає творити маленькі дива: Ассоль мріє «приловчитися, щоб (у неї) на дошці сама плавала човен, а веслярі веслування б по-справжньому, потім вони пристають до берега, віддають причал і честь честю, наче живі, сядуть на березі закушувати ». Ні до цього чи прагне будь-який митець, щоб його твори були б «як живі», радували б серця людей. Грей також потрапляє в незвіданий світ, тому що йому душно і тісно в фамільному замку, де його гнітять умовності світла. Юнак прагне в бурхливу стихію морського життя і добивається свого: «... Грей йшов до мети зі стиснутими зубами і блідим обличчям. Він виносив неспокійний працю з рішучим напруженням волі, відчуваючи, що йому стає все легше і легше по мірі того, як суворий корабель вдирався в його організм, а невміння замінювалося звичкою ». Створити чари розповіді, дійти до свідомості читача допомагає автору образну мову твору. Несподівані і свіжі метафори та епітети Гріна заворожують читача, вводять його у фантастичний світ, створений письменником. «Була повна ніч; за бортом уві сні чорної води дрімали зірки і вогні щоглових ліхтарів. Теплий, як щока, повітря пахло морем. Грей, піднявши голову, примружив очі на золотий вугілля зірки; миттєво, через запаморочливою миль, проникла в його зіниці вогненна голка далекої планети ». Здавалося б, нехитра розповідь веде читачів в красиву казку, але кожен розуміє - треба тільки дуже бажати, щоб вона здійснилася, прагнути до наміченої мети, працювати для її втілення в життя. Читання повісті «Червоні вітрила» - завжди зустріч з прекрасним, виховання духовності, відкриття дивовижного світу, в який так легко і органічно вводить читачів Олександр Грін. Його твір поступово розкриває душу молодих героїв. Чи не тому сучасна молодь любить цю романтичну феєрію. «Червоні вітрила» - це красива казка, а й реальний шлях у ту чарівну країну, яка необхідна кожній людині.
Софійка-добра, бажала допомогти позбавиться прокляття,вірна,віддана,здатна до самопожертви, ввічлива,цілеспрямована,завжди досягне своєї мети,показує приклад на поведінці,сім'я разом з нею віддані українським традиціям.
