В класі ми прочитали казку (имя автора), "Цар Плаксій".
Та я вважаю,що в світі набагато більше тих,хто сміється,ніж тих,хто плаче. Бо в житті кожної людини щасливих,приємних моментів набагато більше,та плакати хочется тільки від щастя. На мою думку,сльози виникають не завжди через смутні чи образу. Саме тому,сміх та радість завжди можуть його перекрити. Іноді,сльози забути важко,та запам'ятати той самий момент,коли тобі добре назавжди залишаються у спогадах людини.
Мені дуже сподобалася ця казка.
(И не благодари♥️)
Привіт, Павлусе!<span>
Я прочитала у творі, як ти живеш. Це для мене якось дивно. Нас батьки виховують так, щоб ми виросли працьовитими, дружніми, допомагали іншим. А ти навіть лінувався ходити на прогулянку; так жити неможна. Неможна надіятись на те, що Бог тобі щось пошле, і при цьому не старатися та не добиватися цілі.<span> Так,</span> тобі пощастило, коли кинули у вікно дохлого хорта, а він розсипався у дукати. Але ж потрібно щось робити, а не ледарювати! Тобі пощастило в житті, адже на все воля Божа. Якщо Бог не захотів би тебе зробити щасливим, то лише тоді б ти відчув, як погано лінуватися! Але, як то кажуть, Бог дав - Бог взяв. Зміни своє життя в кращу сторону!</span><span>
З повагою до тебе, (своє ім’я)</span>
Кожен з нас у глибині душі є щирим патріотом. Чи є щось миліше в безмежному світі за батьківський дім та затишне подвір*я? Особисто я трактую поняття "Батьківщина" як сімейне коло, моїх друзів, шкільних знайомих, себто все оточуюче. Мені до
