<span>Останнім часом сучасна людина абсолютно помилково стала розподіляти саму себе і природу. Думається, що всі ми забули, що ми є не чим іншим як природою та її найяскравішим виявом, між людиною і природою можна впевнено поставити повноцінний знак рівності. Особливо приємно усвідомлювати той факт, що людина і природа – це одне і те ж тоді, коли в людській свідомості поселяється думка про те, наскільки велика природа, наскільки великий і дивовижний світ. Насправді, зрозуміти це дуже просто, необхідно лише уважно спостерігати за природними явищами, замислюватися про них і давати їм належну оцінку, якої вони заслуговують.</span>
Я гадаю , що хоч х<span>лопчик і втратив батьків, але був не самотнім. Про нього піклувався дядько, піклувалися сусіди і шкільні друзі. Климко допомагав дядькові і сусідам, був гарним другом для своїх товаришів. За натурою хлопчик був спокійним, він більше слухав, ніж говорив, до нього тягнулися інші діти. Він нетерпляче чекав, коли той увечері прийшов додому. І нехай це було крихке і не таке багате щастя, але ж це було щастя, та хвиля війни стиснула, зім’яла, збила і його.</span>
Мне тоже очень понравился етот текст.В нем рассказивается про смешную затею мальчиков сделать метро под хлевом.Я очень долго н мог забить тот текст и рассказал своим знакомим.Вобщем впечатлений било очнь много...
Он жил с Зульфатом, Натальей Михайловной
Синьомордик був дуже боягузливий усього боявся ничиго смиливого не робив