Тема:розповідь про несправедливий і нечесний бій.
Ідея:автор засуджує нечесний бій,підступність,брехню.
Жанр:філософська лірика.
Худ.засоби:
Епітети:білі,бундючно,чорному,хижий,нахабно,зваженийю.
Порівняння:як ринв,наче миша.
Метафори:зал реве,лисніє квадратовий ринг,честь крокує.
Я дуже толерантна людина . В моїй кімнаті ніколи не буває бруду завжди порядок і тільки порядок . Я завжди поступаюся бабусям і маленьким дітям місце в метро . Завжди кажу будь ласка . Я вважаю що я толерантна людина
Одного разу вранці виходиш на вулицю й відчуваєш особливу прохолоду. От і осінь. Хоч сонце все ще яскраво світить, але вже не пече по-літньому. І вітер якось по-іншому колише дерева. І небо змінилося - ніби стало ближче. Сонячне світло пом'якшало, пожовкло, воно більше не сліпить очі.
Зате радують око осінні вбрання природи - жовте, багряне, золоте листя дерев і кущів, строкаті квіти, ніжно-солом'яна суха трава. Ось яскраві яскраво-червоні ягоди шипшини, грона горобини, геть вкриті солодкими ягодами китиці винограду, рум'яні яблука а золоті груші у садах, забавні парасольки-гриби під деревами в лісі...
І повітря змінилося. Тепер воно наповнене новими осінніми пахощами - запахом сухої трави, опалого листя, вогкості, стиглих яблук, осінніх квітів, винограду. У лісі пахне хвоєю та грибами. Повітря ніби стало чистішим - це зник запах розпеченого асфальту, влігся після дощу пил. Відчувається свіжість і прохолода.
Осінь і звучить по-особливому. Шумить вітер, дощ дзвенить, шарудить опале листя. Вже не чутно літніх пісень цвіркунів, але як і раніше дзижчать бджоли й оси, ласуючи стиглими грушами та виноградом. Безтурботний літній цвірінькання птахів змінилося тривожними криками. Скоро птахи великими зграями потягнуться туди, де і взимку тепло.
Осінь - красива, мінлива й зовсім не сумна пора.
Бездуховність - біда нашого суспільства. Часто люди занадто фокусуються на матеріальному, вважаючи духовні цінності не вартими уваги, бо їх не можна продати і купити за гроші. Але я вважаю, що гроші як такі не породжують бездуховності - вони лише проявляють вади душі людини, які в неї вже були. Інша справа, що наявність великих грошей допомагає цьому. До того ж, у гонитві за багатством деякі люди забувають і про людські цінності, і про мораль.
Приклад цього побачити, якщо пригадати дії та помисли двох персонажів комедії Карпенко-Карого "Сто тисяч" <em>- Герасима Калитки та його кума Савка. </em>