Фізична особа у віці від 14 до 18 років має неповну цивільну дієздатність. Обсяг дієздатності такої особи визначений ст.32 ЦК України, відповідно до якої така особа може:
- самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;
- самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом;
- бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи;
- самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку);
Окрім того, така особа має право вчиняти правочини, передбачені ч.1 ст.31 ЦК України (які має право вчиняти особа у віці до 14 років - малолітня особа), а саме:
- самостійно вчиняти дрібні побутові правочини;
- здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.
Окрім того, ч.2 ст.32 ЦК України визначено, що інші правочини неповнолітня особа (від 14 до 18 років) вчиняє за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.
Разом з тим, такий правочин, вчинений неповнолітньою особою (від 14 до 18 років), без згоди на те батьків (усиновлювачів та піклувальників) не є автоматично недійсним (абсолютно недійсним - нікчемним). Такий правочини <u>є оспорюваним</u>
Що це означає:
Оспорюваний правочин заінтересована особа може оспорити. Заінтересованою особою у викладеній ситуації є батьки Петра (в жодному разі не магазин!!!), які можуть схвалити такий правочин, що спричинить його дійсність.
Так, як передбачено ч.1 ст.222 ЦК України, правочин, який неповнолітня особа вчинила за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника, може бути згодом схвалений ними у порядку, встановленому статтею 221 цього Кодексу.
Як визначено ч.2 цієї норми, правочин, вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальників, може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої особи.
Цивільне законодавство України встановлює презумпцію правомірності првочину.
Це визначено ч.1 ст.204 ЦК України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Отже, правочин який уклав 16-річний Петро купівлі-продажу є дійсним до поки його батьки не звернуться до суду з позовом та оспорять його дійсність. Таким чином, відповідний правочин є підставою виникнення прав та обов язків, у т.ч. і для магазину, який зобов язаний виконати умови гарантії або повернути кошти
