Якби я був мишкою то я б покарав тим що поїв їх продукти які вони продавали, або б заховала а ті гроші знищила.
Мені найбільше сподобався фінал повісті. У ньому показано, що справжні патріоти (загиблі козаки) навіть після смертізахищають простих людей
Праця людей годує,а линь марнує
коріння праці гірке, але плоди - солодкі
умій працювати і помічників добирати
у праці- краса людини
замлю прикрашає сонке- а лююдину праця
без роботи а ні хлиба, а ні праці ніде і води взяти
людина свою далю працею кує.
Діти як квіти а квіти як діти такі ж малесенькі гарнесеньки які
Перший камінь у фундамент собору було закладено у 1163 році королем Людовиком VII і папою Олександром ІІІ на місці храму Юпітера (який існував ще за часів давніх римлян). Будівництво собору тривало до 1250 року, але повністю його було збудовано в 1345 році. Кошти на спорудження храму надходили від усіх бажаючих: короля, єпископів, простих громадян.
Руйнування собору, що були викликані часом, людьми, трагедіями нескінченних воєн, впродовж багатьох століть спотворювали первинний вигляд церкви. Але згодом, в період з 1844 по 1864 рр., архітектором Віолле-ле-дюком була здійснена реставрація церкви.
Собор Паризької Богоматері – це одна з перших споруд, в якій остаточно сформувався готичний стиль, хоча в ньому ще збереглися деякі елементи романської архітектури: масивні, круглі в плані стовпи, а також масивні стіни, деяка похмурість інтер'єру. Проте своєю величчю і красою собор захоплює кожного, хто підходить до нього. Незважаючи на те, що про собор нам добре відомо з однойменного роману В. Гюго та численних описів храму, все ж щоразу він постає у новій красі.
Собор є п'ятинефною базилікою. Висота будівлі становить 35 м, довжина – 130 м, ширина – 48 м. Висота дзвіниць – 69 м, вага дзвона Емануель, який знаходиться у східній вежі – 15 тонн.