Галя: "польова царівна", щира, добра, вразлива, справедлива, жаліслива.
Христя: бідна сирота, загартована у дитинстві тяжкими випробуваннями; жаліслива; має практичний розум, уміння розрадити, підказати та застерегти від непоправних помилок.
Мотря: бідна трудівниця; чесна, справедлива; любляча та ніжна матір.
Явдоха: злодійка-багачка, дитя соціального дна; не має нічого святого; зневажає простих трудівників; для неї найголовніші нажива та прибуток; ніжна та любляча матір.
країнська літературна спадщина дуже багата на різні пам’ятки. Більшою частиною вони припадають на фольклор, тобто народну творчість, а також на церковну тему. Звісно, це справедливо лише для певного історичного періоду, але і виключати таку парадигму також не можна. Лише з сімнадцятого, та навіть радше вісімнадцятого століття в тогочасній Україні почали з’являтися твори за певним авторством, що користувалися великою популярністю.
Якщо говорити про тринадцяте століття, а саме про цей період іде мова, коли обговорюється розповідь «Про Прохора-чорноризця», конкретного авторства ще не було. Тож ми не можемо знати, хто саме написав Києво-Печерський патерик. Останній є оригінальною пам’яткою староукраїнською писемності, та являє собою зібрання житій святих.
Одним із найвизначніших, є звісно вже зазначена розповідь. Вивчають саме її, позаяк вона найбільш адаптована в літературному сенсі. Загалом же, це просто церковне описання життя однієї людини, що в певний період свого життя вирішив піти у монастир. Саме в Києві він отримав постриг, та разом із ним нове ім’я – Прохор. Особливістю його служіння Богу був крайній аскетизм. Якщо звичайні монахи живуть на хлібі та воді, то ця людина обходилася лише лободою. Звісно, ця рослина не росте цілий рік, тому він робив певні запаси. Побачивши його неабияку мужність у поглядах, Бог перетворив гірку лободу на солодку їжу.
В часу, коли Київ був охоплений голодом, саме цей ченець годував усіх нужденних. Але горе було тим, хто намагався красти хліб у божої людини. Смаку він тоді набував гіркого, неначе полинного. Також, цікавою є історія про сіль – Прохор отримував її, перетворюючи з попелу. А коли князь задумав відібрати так багатство, та знову обернулася попелом.
Невідомо, чи істинна ця розповідь – забагато часу пройшло з тринадцятого століття. Але ця розповідь про святу людину може багато чому навчити, бо є прикладом відмови від буденності та егоїзму, на перевагу до цього оспівується жертовність та співчуття, що і є визначними для кожного, хто присвятив своє життя служінню Богу.
Мова, що використовувалася для написання – типова для того часу. А тому сучасному читачу достатньо нелегко прочитувати всі релігійні обороти.
У
статті розглядається хрестоматійний твір М. Коцюбинського “Intermezzo” з
позицій становлення імпресіоністичного письма в українській літературі початку
ХХ століття. Показано, що поетика новели, яка репрезентує синтез первин лірики,
епосу та драми, виявляє ознаки схожості з японською безсюжетною прозою, за
приклад якої в роботі правлять дзуйхіцу Сей-Сьонаґон.
У
зв'язку з утвердженням у сучасному українському літературознавстві думки про
імпресіонізм як стильову домінанту прози Михайла Коцюбинського зростає інтерес
до пізнання секретів творчої лабораторії митця, одним із яких є багата сенсуальна
образність. Ритміка його мови, колір, рух, світло, дотикові та рухові враження
- все це “ті засоби, які надають його творам нестаріючих рум'янців життя ”. Жоден
дослідник творчості М. Коцюбинського не оминув увагою новелу “Intermezzo” -
твір, де виражальну роль відіграють сенсорні образи, що передають зміну
внутрішніх почуттєвих станів автора; де “чарують незвичайною гармонією барв,
світла, звуків, пахощів мальовничі, експресивні пейзажі... відлунює кукукання
зозулі... гудіння бджіл нагадує співучу арфу. І на цьому тлі виділяється пісня
жайворонка”. В усій світовій літературі важко знайти письменника, який би так
захоплено опоетизував красу сонячного, одягненого в зелень степу, як це
зробив... Михайло Коцюбинський”, - стверджує М. Костенко.
Мета
статті - виявити концептуальні риси літературного й живописного імпресіонізму,
відбитого у новелі “Intermezzo” М. Коцюбинського, зокрема у зіставленні з
японською безсюжетною прозою.
Виклад
основного матеріалу.
Імпресіоністичне
бачення світу крізь призму звукової образності створюється завдяки оживленню
природи, однак у кожного з письменників персоніфікація відбувається по-різному.
Так, оповідач “Intermezzo” вслухається в кування зозулі, переходить на її мову,
з чого починається поріднення митця з природою. З плином оповіді цей процес
сягає рівня, на якому оповідач “індивідуалізує. стеблину, квітку, намагається
побачити форму її руху, погладити, щоб відчути фактуру матеріалу, послухати
шелест, почути запах ”, - залучає всі п'ять чуттів для пізнання природних явищ.
Висновки.
Стильова манера імпресіонізму, явлена в “Intermezzo”, фіксує скороминуще
враження зовнішнім знаком-словесним образом і водночас концентрує в ньому
значний символіко-метафоричний потенціал. Тому так часто ключовими є чуттєві
(звукові, зорові, дотикові тощо) образи, посилені дієсловами руху, а іноді й
елементами звуконаслідування. З огляду на це, важливим композиційним концептом
імпресіоністичної оповіді в дослідженому творі є особлива поетичність викладу з
застосуванням прийому одухотворення.
<span>Це
дає змогу зробити висновок про те, що імпресіонізм як художня парадигма пізнання
дійсності органічно притаманний українській літературі. Звернення до наукового
визначення імпресіонізму та його стильових домінант, специфіки його
літературного і живописного, українського та зарубіжного вимірів дозволило
по-новому поглянути на, здавалося б, добре вивчений твір української малої
прози - “Intermezzo” М. Коцюбинського, і це становить плідний ґрунт для
порівняння не лише зі знаковими, ай з менш дослідженими явищами української
літератури кінця ХІХ - початку ХХ століть. Образно-звукові теми, які то
доповнюють, то заперечують одна одну, всі разом поєднуються у прекрасну
повнозвучну символічну картину, яка відбиває широкий спектр духовного життя
людини й багатогранність буття взагалі.</span>
Я напишу сенкан.
1. Самійло Кішка
2. Сміливий,розумний
3. Тікає,любить,допомагає.
4.Самійло Кішка - патріот України
5. Герой
