У творі українського письменника «Звук павутинки» небагато персонажів, але проти це, автору вдається розкрити загадковий та чарівний, широкий та неосяжний оточуючий нас світ природи, безсмертя, добро, вічність та красу нашої землі. Саме таким цей світ уявляє головний герой повісті – хлопчик за ім’ям Льонька.Льонька – це звичайний сільський хлопець, майбутній третьокласник, який постійно фантазує і щось вигадує. Але сказати, що він все вигадує – це неправильно, бо Льонька не вигадує, він просто бачить оточуючий світ сповненим різноманітними дивами. Хлопчик не вигадує ці дива, бо він в них постійно живе, для нього вони цілком реальні. Як на мене, то Льонька є дуже талановитим хлопчиком, бо має щире серце, кмітливий розум і неабияку уяву.Поряд з Льонькою завжди знаходяться його друзі – Адам та Ніна. І якщо Ніна – це вигадана самим хлопцем дівчина, то Адам – справжня людина. Адам, незважаючи на свій похилий вік, знайшов спільний язик з десятирічним хлопчиком. Адам – це вчений, який приїхав до села, як він сказав, помирати. Вчений був хворий на малокрів’я, і йому залишалося на цьому світі не дуже багато днів. Поява Адама в селі та трагічна історія його життя справила дуже велике враження на хлопця. Ближче познайомившись із вченим, Льонька дивується тому, що існують дорослі люди, які спроможні зрозуміти його фантазії та його вигадки. Одним з таких людей був Адам, який у своєму серці на все життя зберіг частинку дитинства, що допомогла вченому зрозуміти звичайного хлопчика. Вчений бачить, що листочки на воді – то не листочки, а справжня флотилія, а Льонька – це не маленький школяр, а відважний капітан. Я думаю, що коли Льонька теж стане дорослим, він обов’язково зрозуміє, що дитинство на все життя можна зберегти у своєму серці, у своїй душі. Таким він і залишиться на протязі усього свого життя.Адам помирає від важкої хвороби, але до останнього свого дня він приймає участь у забавках хлопця, а вже коли у вченого не вистачає сил підійматися з ліжка, він розважає Льоньку цікавими історіями або слухає оповідання хлопчика. Цей дивовижний вчений не може залишити байдужим ні одного читача, бо в його образі письменник втілив все те найкраще, що притаманне справжній людині, людині, яка розуміє добро та вічність краси нашого рідного краю. Особисто у мене Адам викликає повагу, співчуття та щиру симпатію.А ось Ніна – це вигадана подруга хлопчика, яка припливає до Льоньки на кораблику і постійно бере участь у його забавках. Інколи Ніна здається хлопцеві настільки реальною, що він і сам сумнівається в тому, вигадана ця дівчинка, чи існує насправді. Діти разом гуляють, лазять у глиняну печеру та слухають павукове радіо, притуляючись до павутинки та прислухаючись до звуків природи.Павукове радіо – це дуже важливий у повісті елемент, бо навіть у назву твору винесений звук, який чують діти. На мій погляд, звук павутинки втілює в собі надзвичайну можливість людини помічати найтонше, найдрібніше в оточуючому нас світі, можливість, яка сповнює людську душу тим прекрасним і чарівним, що потрібно кожному з нас.<span>Незвичайний світ Адама, Льоньки та Ніни – неповторний і в т ой же час мінливий. Ці люди мають добре серце, яке не охололо від буденщини і зла, а сяє полум’ям і на все реагує безпосередньо та щиро. І саме такі люди, саме звук павутинки вчить читачів, що існує у світі добро, вічність та краса на землі, і її лише треба навчитися бачити.</span>
24 листопада 1806 — народився у селі Лисогори Борзнянського повіту (нині Ічнянський район, Чернігівської обл.) в сім’ї дрібного поміщика, відставного армійського офіцера Петра Стороженка. Спочатку хлопець здобув домашню освіту, а потім навчався в «благородному пансіоні» при губернській гімназії в Харкові.
У 1820-х - Стороженко зустрічався із молодим Миколою Гоголем.
З 1824 — протягом майже 30 років перебуваючи на військовій службі (пройшов шлях від унтер-офіцера в кінно-єгерському до поручика драгунського полку, а згодом став старшим офіцером у штабі кавалерійського корпусу).
<span>1828–1829 - </span>брав участь у російсько-турецькій війні ,
1830–1831 - брав участь у придушенні польського повстання
1849 - брав участь у поході в Угорщину, був контужений.
1850–1863 — служив чиновником для особливих доручень при київському генерал-губернаторі Дмитрі Бібікові.
1857 — на сторінках російських журналів і газет з’явилося ім’я О. Стороженка як автора роману з української старовини «Брати-близнюки».
1861 — став відомим і як україномовний письменник, його доробок друкували в журналі «Основа».
1863 — у Петербурзі вийшли «Українські оповідання» у двох томах, які О. Стороженко написав ще в 1850-х рр.
1864 — О. Стороженка перевели в польсько-литовський край — м. Вільно.
1868 - вийшов у відставку у ранзі дійсного статського радника, останні роки життя провів на хуторі поблизу Берестя. Тут він виконував обов’язки повітового предсідателя дворянства й голови з’їзду світських посередників. Займався садівництвом, любив полювати й рибалити. Багато часу віддавав грі на віолончелі, малював і ліпив, нагороджений медаллю Академії мистецтв.
18 листопада 1874 р. - помер О. Стороженко на своєму хуторі. Похований у м. Бресті.
Крім сюжету, в композиції твору існують ще позасюжетні елементи, які часто бувають не менш , а то і більш важливі, ніж сам сюжет. Якщо сюжет твору - це динамічна сторона його композиції, то позасюжетні елементи - статична; позасюжетний називаються такі елементи, що не просувають дії вперед, під час яких нічого не трапляється, а герої залишаються в колишніх положеннях.
Роксолана была удивительной женщиной, Сулейман называл её Хуррем — смеющаяся. Попав во дворец султана, она попросила разрешения пользоваться библиотекой, и за время пока Сулейман был в военном походе, успела освоить насколько языков. Она писала стихи, ценила искусство, разбиралась в политике, умела танцевать. Всё это будто околдовало её супруга. Даже грозная дворцовая гвардия боготворила госпожу, а она, в свою очередь, увеличила им жалование, велела построить казармы-дворцы, наделила их новыми привилегиями. Роксолана была очень хозяйственной. Когда нужно было пополнить казну, она распорядилась открыть в европейском квартале и в портовых районах Стамбула винные лавки.<span>По её приказу углубили бухту Золотой Рог и реконструировали причалы в Галате, что благотворно сказалось на торговле. На эти деньги строили новые мечети, лечебницы.
Многие исследователь говорят о том, что роль Роксоланы в истории Украины преувеличена. Она стала настоящей султаншей, преследовала интересы своего сына, добившись того, чтобы он наследовал престол после смерти отца. Некоторые даже утверждают, что правление Селима (сына Роксоланы) привело к падению Османской империи. Так или иначе, правление Сулеймана называют золотым веком Османской империи, и в этом была большая заслуга Роксоланы. </span>
<span><span>Знаходить собі заняття, багато займається самореалізацією, страждає через «недовіру» однокласників </span><span><span>Риси характеру </span><span>Добрий товариш, знавець природи, борець за правду, готовність долати труднощі</span></span></span>