Епітети: дитячі любі роки, вродливі королівни, безпощадній зброї. Метафора і порівняння: Мріє стеля надо мною, Мов готичнеє склепіння?
Скине голову в зоряне небо
Зовсім не знати чогось, не здогадуватися про що-небудь. Цей Спартак, цей ультрапильний факультетський діяч, мабуть, і в гадці не має, якої глибокої кровоточивої рани в серці Богдановім.<span>Діточок приодягну; на зиму дровець роздобуду і усього придбаю, і будемо жити, </span>гадки не маючи<span> (Г. Квітка-Основ’яненко); Антосьо нічого не знав, що дома діється, жив собі у Волоської </span>і гадки не мав<span> (А. Свидницький); Зумів збити собі копійчину.., не то, що ми, дурні; тепер </span>і гадки не має…<span> (С. Васильченко). </span>й га́дки не ма́ти ні про що.<span> — Нам, панам, треба збільшувати своє двірське військо. Тоді король нас боятиметься.. Тоді ми, усі пани, </span>й гадки не матимемо ні про що!<span> Будемо королями (І. Нечуй-Левицький); — Поки в мене в таборі козаки да (та) гармати, я </span>ні про що й гадки не маю<span> (П. Куліш). </span>і га́дки-га́доньки не ма́ти. І гадки-гадоньки не має<span> (чабан), Пасе, і доїть, і стриже Свою худобу та співає (Т. Шевченко). </span>ду́мки-га́дки (ду́мки-га́доньки) не ма́ти.<span> Повбирані, заквічані (заквітчані) Та з таланом заручені, </span>Думки-г
Рік написання: 1979. Літературний рід: ліро-епос. Жанр «Маруся Чурай»: історичний роман у віршах (визначення Л. Костенко). Тема «Маруся Чурай»: зображення нещасливого кохання Марусі та Грицька в поєднанні з широкою картиною життя України XVII ст. Головна ідея: незнищенність українського народу (особистості з багатим духовним світом), глибока віра в його (її) духовну силу і могутність. Головні герої «Маруся Чурай»: Маруся Чурай, Гриць Бобренко, полковий обозний Іван Іскра, полтавський полковник Мартин Пушкар, козак Лесько Черкес, Галя Вишняківна, війт Семен Горбань.
Зеленый,как трава и колючий как игла (кактус )
