Макроэкономика — наука, изучающая функционирование экономики страны в целом (либо её части, отрасли), такие общие процессы и явления как инфляция, безработица, бюджетный дефицит, экономический рост, государственное регулирование и т. п. Макроэкономика оперирует такими понятиями как ВВП, ВНП, совокупный спрос, совокупное предложение, платежный баланс, рынки денег, товаров и труда, используя агрегированные показатели. Впервые термин употреблён в 1933 году.
Микроэкономика изучает поведение экономических агентов в ходе их производственной, распределительной, потребительской и обменной деятельности. Занимается исследованием следующих основных направлений:
1. Проблема потребителя — почему агенты выбирают именно такие наборы благ (как правило, для конечного потребления).
2. Проблема производителя — как и почему агенты-производители выбирают именно такие наборы факторов производства и структуры выпуска.
3. Общее равновесие — как и почему формируются цены на товары и услуги, как происходит обмен при различных предположениях; когда рынок экономически эффективен.
4. Асимметрия информации — как и почему несовпадение информационных множеств экономических агентов может привести к экономической неэффективности.
5. Экстерналии — как и почему возможность своим выбором косвенно повлиять на решения других агентов может привести к экономической неэффективности.
6. Общественные блага — как и почему существование некоторых типов экономических благ может привести к экономической неэффективности.
Если что то не так простите)
Только это...
Технологічний спосіб виробництва<span> — це засоби праці в сукупності з матеріалами, технологіями, енергією, інформацією та організацією виробництва. </span>
Рубежі між технологічними способами виробництва відокремлюють один від одного великі етапи історії людської цивілізації. Перехід від одного такого способу виробництва до іншого головним чином визначається змінами в характері засобів праці, прогресом науки і техніки. За багато тисяч років розвитку цивілізації знаряддя праці, наука, техніка, технологія пройшли складний і суперечливий шлях, на якому слід виділити такі головні етапи.
Перший етап технологічного способу виробництва бере початок з виникнення первісного ладу, появи найелементарніших знарядь праці. Він охоплює багато тисяч років існування людського суспільства і завершується наприкінці ХVIII — на початку XIX ст., тобто до виникнення машинного виробництва. Технологічний спосіб виробництва на цьому етапі, як правило, базується на ручній праці. З позицій сучасності це — етап занадто повільного екстенсивного економічного зростання, головним фактором якого за витратами енергії була сама людина. Наука і техніка на даному етапі розвивалися окремо одна від одної.
Другий етап нового технологічного способу виробництва почав зароджуватися з кінця ХVIII—початку XIX ст. Характерним для нього було те, що він базувався на машинній праці. Виробничі функції окремого господарника стали закріплюватися за цілими підприємствами. У цей період часу (аж до кінця XIX ст.) виробництво стає дедалі суспільнішим, поглиблюється суспільний поділ праці.
З початку 40-х років XX ст. домінуючою виявляється подетальна і поопераційна форма поодинокого поділу праці, а її матеріальною основою стає комплексна механізація та автоматизація виробництва.
З середини 50-х років починає формуватися новий технологічний спосіб виробництва, що базується на автоматизованій праці. У цей період продуктивні сили переростають масштаби окремих національних держав. Тому подетальна і поопераційна форма поодинокого поділу праці розвивається як у межах окремих національних держав, так і у міжнародному масштабі.
Отже, технологічний спосіб виробництва характеризує етапи розвитку суспільного виробництва з точки зору вдосконалення засобів праці, науки, техніки, технології, енергетичного та інформаційного забезпечення способів організації виробництва.
Економічне зростання<span> є надзвичайно складним явищем. З даного приводу відомий американський історик економічної думки Б. Селігмен зазначав, що задовільна теорія економічного </span>зростання<span> повинна враховувати природні ресурси, політичні інститути, законодавство, а також багато психологічних і соціальних факторів. Розробка такої всеохоплюючої теорії, на думку вченого, — майже нездійсненне завдання. Відомі економісти, автори теорій економічного</span>зростання<span>, ясна річ, не претендували на створення всеохоплюючої та універсальної теорії, не робили спроб «обійняти неосяжне». Тому кожна теорія або модель мають відповідні припущення та абстракції, які дозволяють виділити і вивчити найбільш суттєві фактори економічного </span>зростання.
Плюсы в том что это твой бизнес и ты решаешь какие проводить транзакции и покупать различные акции.
Ну а минусы в том что это очень трудный процесс который требует много сил и энергии.
<span>Перечислены с расчетного счета налоги в бюджет 25000 Дт68 Кт51
Актив (-)
Пассив (-)
4 тип изменений (А<span>ктивно-пассивный на уменьшение А-П)</span></span><span><span> </span><span><span> </span><span> </span><span> </span></span></span>
