Технологічний спосіб виробництва<span> — це засоби праці в сукупності з матеріалами, технологіями, енергією, інформацією та організацією виробництва. </span>
Рубежі між технологічними способами виробництва відокремлюють один від одного великі етапи історії людської цивілізації. Перехід від одного такого способу виробництва до іншого головним чином визначається змінами в характері засобів праці, прогресом науки і техніки. За багато тисяч років розвитку цивілізації знаряддя праці, наука, техніка, технологія пройшли складний і суперечливий шлях, на якому слід виділити такі головні етапи.
Перший етап технологічного способу виробництва бере початок з виникнення первісного ладу, появи найелементарніших знарядь праці. Він охоплює багато тисяч років існування людського суспільства і завершується наприкінці ХVIII — на початку XIX ст., тобто до виникнення машинного виробництва. Технологічний спосіб виробництва на цьому етапі, як правило, базується на ручній праці. З позицій сучасності це — етап занадто повільного екстенсивного економічного зростання, головним фактором якого за витратами енергії була сама людина. Наука і техніка на даному етапі розвивалися окремо одна від одної.
Другий етап нового технологічного способу виробництва почав зароджуватися з кінця ХVIII—початку XIX ст. Характерним для нього було те, що він базувався на машинній праці. Виробничі функції окремого господарника стали закріплюватися за цілими підприємствами. У цей період часу (аж до кінця XIX ст.) виробництво стає дедалі суспільнішим, поглиблюється суспільний поділ праці.
З початку 40-х років XX ст. домінуючою виявляється подетальна і поопераційна форма поодинокого поділу праці, а її матеріальною основою стає комплексна механізація та автоматизація виробництва.
З середини 50-х років починає формуватися новий технологічний спосіб виробництва, що базується на автоматизованій праці. У цей період продуктивні сили переростають масштаби окремих національних держав. Тому подетальна і поопераційна форма поодинокого поділу праці розвивається як у межах окремих національних держав, так і у міжнародному масштабі.
Отже, технологічний спосіб виробництва характеризує етапи розвитку суспільного виробництва з точки зору вдосконалення засобів праці, науки, техніки, технології, енергетичного та інформаційного забезпечення способів організації виробництва.
Економічне зростання<span> є надзвичайно складним явищем. З даного приводу відомий американський історик економічної думки Б. Селігмен зазначав, що задовільна теорія економічного </span>зростання<span> повинна враховувати природні ресурси, політичні інститути, законодавство, а також багато психологічних і соціальних факторів. Розробка такої всеохоплюючої теорії, на думку вченого, — майже нездійсненне завдання. Відомі економісти, автори теорій економічного</span>зростання<span>, ясна річ, не претендували на створення всеохоплюючої та універсальної теорії, не робили спроб «обійняти неосяжне». Тому кожна теорія або модель мають відповідні припущення та абстракції, які дозволяють виділити і вивчити найбільш суттєві фактори економічного </span>зростання.
В богатых странах сфера услуг развита лучше. Во-первых, население должно быть в состоянии оплатить эти услуги. Во-вторых, чтобы сфера услуг развивалась нужны хорошие специалисты, в богатых странах их гораздо больше. Ну, и наконец развитие сферы услуг тесно связано со становлением постиндустриального общества, которое более распостранено в богатых странах
1) Оптовые закупки всегда дешевле. Здесь срабатывает принцип, приемлемый во
многих сферах: чем выше ожидаемая прибыль-тем выше риск. Оптовики
рискуют меньше розничных торговцев. 2) Производители взамен на небольшое снижение цены получают следующую коммерческую выгоду: а) Гарантированный объем сбыта (так как оптовики покупают много и периодично) б)
Гарантированный объем прибыли (хоть и меньшей за счет скидки, но в
валовом итоге большей за счет более высокого объема продаж) в) Возможность планирования загрузки производственных мощностей (так как
оптовики более предсказуемы, можно спрогнозировать объем продаж и исходя
из этого составить график производства) Производители взамен на небольшое снижение цены получают следующую коммерческую выгоду: 3) <span>ekonomika.idkn.ru›…v…magazinov-i-fabrik…unilend/</span> посмотри ответ на 3 вопрос здесь!
1) Если смотреть с точки зрения максимальной эффективности (производства), то трехсотый килограмм моркови будет рациональнее вырастить на втором поле. Исходя из условия (данных) задачи можно сделать вывод, что альтернативные издержки производства 300-го кг моркови - 0,5 кг свеклы. 2) Альтернативные издержки производства 300 кг моркови - 150 кг свеклы (исходя из всего вышеизложенного) 300 * 0,5 = 150 3) Рисунок во вложении.
Дубровский автор не помню его сначала унищили а потом он умер но его сын восстановил справедливость имя сына Владимир точно не могу сказать правда это не точел!!