<span>І послав князь до Агапіта одного зі своіх бояр з великими дарунками . Коли боярин знайшов Агапіта той каже ,що ніколи нічого не брав і , що лікує він не ради грошей і подарунків .</span>
Ответ:
«Острів скарбів», який приніс його авторові всесвітню славу, є класичним взірцем пригодницької літератури. Книга, яка на перший погляд, проста й легка, за уважного прочитання постає багатоплановою і багатозначною. Авантюрний сюжет її, незважаючи на традиційність теми - це оповідь про піратів, пригоди на морі, — є оригінальним.
Юному героєві «Острова скарбів» Джиму Гокінсу доводиться самостійно орієнтуватися в складних обставинах за несприятливих умов, іти на ризик, напружувати мозок і м'язи. Доводиться робити моральний вибір, виявляти життєву позицію.
Джиму та його друзям зустрічаються пірати. Це справжні мародери, втілення злої і хижої підступності. Джим в їхньому середовищі — «острів скарбів». І глибинний смисл його пригод — в самому собі виявити справжні скарби.
Стівенсон оспівує романтичне натхнення почуттів, однак не ізолює цих високих почуттів від реального ґрунту. Його приваблюють складні характери, душевні суперечності і контрасти. Одним з найяскравіших характерів постає одноногий корабельний кухар Джон Сільвер. Він підступний, злостивий, жорстокий, але водночас розумний, хитрий, енергійний і спритний. Його психологічний портрет складний і суперечливий, однак переконливий. З великою силою художньої виразності письменник показує моральну сутність людини. Стівенсон прагнув своїми творами «навчати людей радості», доводячи, що такі «уроки повинні звучати бадьоро і натхненно, повинні зміцнювати в людях мужність». Адже багато юних романтиків мріють знайти свій острів скарбів...
<span><span>У байціЄ.Гребінки «Ведмежий суд»валегоричних образах показано несправедливий суд. Такі випадки, коли бідних людей засуджували до суворих покарань за невелику провинучи навітьзовсім ні за що, траплялися на той час дуже часто. Через цепростілюди ненавиділи чиновників, які виносили жорстокі йнеобґрунто-вані вироки. Ця ненависть виражаєтьсявбайці тим, що судді представленівобразах хижаків, вічних ворогів трудівників: ВедмедяіВовків. Ці тварини завжди лякали людей своєюкровожерливістюі силою. Але, мабуть, ще менше людям подобається лисиця, адже це хиже створіння діє не стільки силою, скільки хитрістю іпідступністю,зним боротися ще важче. Саме тому Лисиця уособлюєу творі образдонощика, який є, може, ще небезпечнішимза чиновниківчерез свою підступність і ницість. Отасе, негативнеставлення народудо чиновництва проявляється вже у виборі персонажівдля твору’.Особливо показовим є те, що судять усі ці хижаки Вола,мирнУ*спокійну і працьовиту тварину, яка уособлює простоготрудівника-Так виражено беззахисність простої людини переддержавним»чиновниками.</span>
<span>Але ще гостріше негативне ставлення народу до визискувачів проявляється в описі самого судового процесу. Виявляється, що Вола судять за те, що він«На панській винниці пив, як мошенник, брагу, їв сіно, і овес, і сіль».Отже, провина Вола в тому, що він поводився так, як звеліла йому природа.І як же його судять Ведмідь і Вовки? Хіба вони обдумали справу, розглянули її всебічно? Хіба вони перевірили донос чи принаймні дали Волові щось сказати у свій захист? Ні! Вони «трохи не цілі сутки» судили Вола «по-своєму», тобто звинувачували його в тому, чого він не робив: «А то він сіно їв!» — Вовки завили», маючи на увазі, що Віл їв м’ясо.Зрозуміло, що весь цей процес — суцільний обман. А влаштований він тому, що Віл «ситенький був». Тому судді слухати його не стали, бо думали не про справедливість, а тільки про те, як би поживитися Волом. Про це свідчить абсурдний вирок:Понеже Віл признався попелястий,Що він їв сіно, сіль, овес і всякі сласті,Так за такі гріхи його четвертувать І м’ясо розідрать суддям на рівні часті,Лисичці ж ратиці оддать.Саме так бачили прості люди чиновницькі суди: збіговисько хижаків, які дбають тільки про наживу, тільки про те, як би побільше здерти з селянина чи міщанина. Це викликало народний гнів, обурення, ненависть, що і показано в байці. Єдиною, хоча й гіркою втіхою залишалося для людей те, що донощики часто в таких судах залишалися ні з чим. Це у творі підкреслює вирок, за яким Лисичка отримує не шматок м’яса, а лише ратиці.<span>Таким чином, можна сказати, що в байці Є. Гребінки «Ведме- жии суд» переконливо показано негативне ставлення народу до чиновників, його огиду і ненависть до них. Твір засуджує сваволю і несправедливість суддів, викриває хижацьку сутність чиновництва,л^твоюякого стає в байці єдиний позитивний персонаж, що уособ- людину з народу, — Віл. Саме тому, а ще до того і через свою жню довершеність, ця байка вважається одним із значних тво-8 вУкраїнській літературі.</span></span><span>
Подробнее:ВТІЛЕННЯ В БАЙЦІ «ВЕДМЕЖИЙ СУД» ПОГЛЯДУ НАРОДУ НА ЧИНОВНИЦТВО ТА ОЦІНКА ЙОГО НЕСПРАВЕДЛИВИХ ДІЙ - 8 клас - Українська мова та література - Сочиненияhttp://allcompositions.at.ua/publ/21-1-0-1456#ixzz3JcowlVDG</span>
</span>
<span>лис микита 4 5 пропозицій з порами як стати хорошим</span>
Найбільша цінність держави, її сила – це народ, а народ – це і є сила. Згуртований народ – це непробивна, нездоланна міць. А єдність всіх людей в боротьбі за праве діло – це ще більше могуття, яке не можливо здолати.
Саме згуртовану боротьбу за добро, мир і спокій простого народу можна спостерігати в історичній повісті Івана Франка «Захар Беркут». Там розповідається про мешканців села Тухля, які згуртовано та відважно відбивали набіги монголо-татар, котрі нападали несподівано і жорстоко, руйнували помешкання, знущалися з людей, залишали після себе страшну розруху. Люди не могли протистояти цим набігам самостійно, тому вони об’єдналися. Порадившись, оцінювали ситуацію, могли розрахувати свої сили таким чином, щоб дати відсіч нападникам. Тут ми бачимо як тухольці злагоджено виконують накази мудрих сільських старійшин. Також вартий уваги епізод, коли люди перегороджували річку, гуртом носили мул, гілля, валили дерева, працювали усі – від малого до старого. Цей твір Івана Франка має історичне підгрунтя. Автор доводить, що сила народу в його єдності. Недарма ж в нас говорять, що гуртом і батька легше бити. Навіть у найскрутніших ситуаціях, таких, які описані в творі «Захар Беркут», коли людям загрожує цілковита руйнація та навіть смерть, єдність людей може їх врятувати.
Особливо актуальним цей твір є сьогодні, в час, коли довкола нас відбуваються події, несумісні з поняттям незалежності та свободи. Саме в цей складний для нашої держави період, варто бути як ніколи згуртованими та єдиними в своїх намірах та єдиній меті.