У житті кожна людина зустрічається з красою і підлістю, радістю і горем. У її житті бувають торжества, веселощі, але й години страждання від якогось горя. Душу її бентежить то всепоглинаюча любов, то відчуття огиди до певних явищ у житті. Бувають такі моменти в житті, коли треба від чогось відмовитися заради рідної людини, а на чомусь слід принципово наполягати. Треба піднятися силою своїх думок, переконань над почуттям і емоційними поривами з однією метою — не принизити ні себе, ні тих, хто поруч. <span>Усе це вимагає людська гідність. Народна мудрість стверджує: «Від спраги помирай, але гідності не втрачай».
</span>Треба з гідністю жити, працювати, переживати радість і горе, з гідністю зустрічати свою останню годину.
<span>Гідність — це мудра влада тримати себе в руках. Благородство твоєї людської особистості виявляється в тому, наскільки мудро й тонко ти зумів визначити, що гідне і що негідне. Гідне повинно стати суттю твоєї власної культури, негідне хай викликає презирство й огиду. </span>
<span>Гідна людина завжди красива, бо вона не дозволяє собі бути негарною завдяки низькому вчинкові чи підлій думці. Можна мати прекрасну зовнішність, але ця краса буде тільки зовнішньою, без внутрішньої краси така людина нікого не зацікавить, не приверне увагу людей порядних, інтелігентних. Тому не слід, звичайно, забувати про зовнішню красу, але треба дбати про внутрішню — душевну, а це може допомогти зробити тільки почуття власної гідності. </span>
1) Самостійна незмінювана частина мови, що виражає ознаку дії, стану, ознаки іншої ознаки або предмета і відповідає на питання як? де? куди? звiдки? коли? чому?...
Б) вона незмiнювана.
В) вона виступає обставиною, рiдше присудком або означенням.
2.
Поділяється на розряди: способу дії (добре), міри і ступеня дії (утричі), місця дії i напряму (праворуч), час дії (сьогодні), причини дії (спересердя), мети дії (навмисне), ознаки (котлета по-київськи).
3. Сполучення прийменників з iменниками, прикметниками, числівниками, займенниками.
4.
Не з прислівниками пишемо разом: - якщо без не прислівник не вживається: незабаром, непорушно; - якщо до прислівника-обставини з не можна дібрати синонім: невисоко — низько; - якщо прислівник утворений від прикметника з наголошеними суфіксами -анн-, -енн-: несказанно, широченно. Не з прислівниками пишемо окремо: - якщо в реченні є протиставлення: не дорого, а дешево; - якщо прислівник є в реченні присудком: Цього робити не треба. Ні з прислівниками пишемо разом. У цьому випадку він є префіксом: ніде, нізащо. Ні у фразеологізмах пишемо з прислівником окремо: ні туди, ні сюди.
5. 1. Прислівники, утворені від прикметників, у яких пишеться два н, подвоєння букв зберігають: натхненно, невпинно, незрівнянно. Також з двома н пишуться прислівники: зрання, навмання, попідтинню, попідвіконню, спросоння.
6. Літера и пишеться в кінці прислівників після г,к,х. Після к, ч у прислівниках з префіксом по-. I в кінці прислiвникiв безвiсти, почасти, восени.
Літера і пишеться в кінці прислівників після літер на позначення м'ягких і пом'якшених приголосних: тричі, вранці, вповні.
7. - Через дефіс пишемо прислівники з префіксом по- і суфіксами -е, -є, -ому, -ему, -єму. (По-перше, по-нашому, по-вірменськи, а також прислівники по-латинi і на-гора).
- З частками казна-, хтозна-, бозна-, будь-, -небудь, -таки, -от, -бо, -но, -то. (Казна-коли, як-небудь).
- Утворені повторенням одинакових, синонімічних чи антонiмічних слів: ледве-ледве, десь-інде, тишком-нишком, часто-густо, не сьогодні-завтра, з діда-прадіда.
- Слова: ледве-не-ледве, будь-що-будь, віч-на-віч всього-на-всього, де-не-де коли-не-коли, пліч-о-пліч, ж хоч-не-хоч, як-не-як, тет-а-тет. Усi решта пишуться окремо!
9. Разом пишуться прислівники, утворені сполученням:
а) прийменника з прислівником; відтоді, дотепер, занадто, назавжди, оскільки
б) прийменника з коротким прикметником; вручну, допізна, засвітла, зліва, нарізно, полегеньку
в) прийменника з числівником; вшестеро, уперше, натроє, спершу
г) прийменника із займенником; внічию, нащо, передусім, почім, почому
ґ) кількох прийменників з будь-якою частиною мови; Завширшки, знадвору, навколо, навздогін, завчасно
д) кількох основ (із прийменником чи без нього); Воднораз, достобіса, живовидячки, мимохідь, нашвидкуруч, чимдуж.
Окремо пишуться прислівники, утворені сполученням:
а) прийменника з повним прикметником або числівником; в головному, в цілому, в одному
б) прийменника по із збірним числівником; по п’ятеро, по десятеро
8. Через дефіс пишуться прислівники, утворені:
а) від прикметників і займенників за допомогою префікса по- та суфіксів –ому(-єму), -и; по-святковому, по-теперішньому, по-материнському і по-материнські, по-українському і по-українські, по-моєму, по-латині
б) від порядкових числівників за допомогою префікса по-; по-перше, по-друге, по-третє.
10) Ця частина мови відіграє дуже важливе значення, адже вона виражає ознаку дії, стану, ознаку іншої ознаки або предмета.