Павло Судак, або просто Павлусь — пятнадцятирічний хлопець, головний герой повісті "За сестрою."Павлусь - нащадок козацького роду Судаків, і, коли на його долю випадає складне випробування, він веде себе достойно, як справжній казак. Павлусь жив з дідусем, матір’ю та сестрою Ганнусею у селі Спасівка. Однако ж одного дня все життя його пішло шкереберть. Хлопчик втрачає рідних, а Ганнусю татари забирають у полон.
Павлусь вирушає в далеку, дуже небезпечну мандрівку до Криму за сестрою. На шляху до Криму він здолав чимало перешкод. При цьому Павлусь не втратив гідності, гідно переніс усі випробування, допомагав іншим людям у скруті.
Завдяки своєї сміливості, мужності та кмітливості хлопець врешті-решт досягнув своєї мети: знайшов свою сестру. Девлет-ґірей відпускає хлопця з сестрою з неволі з охоронною грамотою, щоб їх дорогою пропустили татари. Він визнає: «Добре в тебе серце, хлопче!».
Незважаючи на свій юний вік, Павлусь показав себе гідним нащадком козаків-запорожців, вірних оборонців рідної землі.
Этот фразеологизм обозначает очень много потому что когда чистешь рыбу с нее падает ОЧЕНЬ много луски и в народе ее называли перьями
Кожна людина вже від народження тісно пов’язана з природою. Тому її треба берегти.
<span>По-перше, бережливе ставлення до природи, віддячується нам здоров’ям.По – друге, дуже корисно влітку покупатись у прохолодній прозорій річці.По – третє, кожне зрубане дерево не поповнить наше повітря киснем, не прихистить влітку від пекучого сонячного проміння, тому не можна бездумно рубати ліси. По – четверте, краса природи милує наш погляд, заспокоює. По – п’яте, чисте довкілля – це гармонія у природі, чудовий спів птахів, багатий урожай.</span>
Ось чому природу треба берегти.
<span> </span>
21 числа в 1895 году, в небольшом селе Константиново Рязанской губернии, в семье крестьян раздался крик новорожденного. Родился великий русский поэт, представитель имажинизма и новокрестьянской поэзии – Сергей Александрович Есенин. Ни один поэт ХХ века не соединял столь легко, просто и красиво в своих произведениях сочетания животного мира, величие природы и рукотворность человека. Это убедительно подтверждает даже красочный и самый короткий стих Есенина в его большом творческом наследии.
В 1912 году, окончив училище и за ним церковно-приходскую школу, Сергей отправился в столицу, где стал работать в книжном магазине, а затем в типографии. Двумя годами позднее Есенин впервые увидел свои стихи опубликованными в детском журнале «Мирок». О жизни Есенина написаны целые книги, сливающиеся в многочисленные тома. Певец русской природы ювелирно, несколькими штрихами, изображает величие и бесконечную тайну жизни в своих больших и малых произведениях. Самый короткий стих Есенина, написанный им в 1910 году, удивительно точно это передаёт:
Там, где капустные грядки
Красной водой поливает восход,
Кленёночек маленький матке
Зеленое вымя сосёт.
Насколько красочно и тонко описан утренний миг! Вероятно, стихотворение было написано, когда взгляд поэта устремился на горизонт, на котором сливались, словно в поцелуе, лучи солнца и огородные ряды. Но в следующих двух строчках Сергей Есенин некоторых удивляет, а других и вовсе заставляет задуматься, вводя новое слово «кленёночек».
<span>
</span>
