У грудні 1845р Т.Шевченко,гостюючи на Переяславщині занедужав на запалення легень.У ті часи ця хвороба була смертельною ,тому поет вирішив написати прощального вірша ним і став заповіт проте так він був названий пізніше спочатку вірш був без заголовка а потім мав різні назви Завіщаніє,думка лише після смерті дістав назву заповіт
1.Гайдамаки.
2.Нескорені,мужні.
3.Боряться,захищають,змінюють.
4.Заклик до єднання народів.
5.Повстанці.
Негативно. Так як Захар був повністю відданий своєму селу і люду. А Тугар Вовк зрадив не тільки свій народ, але і всю свою батьківщину.
Ыоагевдевжнвжшннжажннжгагшжгашжгашашнвшжнажщгеэщгпщэгпщэнпшэналэналжнвшжналэнащэащгещэгещжгещжгаэ6енгггрргшвововрвпрврстд
Стоїть собі літечком
На городі тіточка,
Світлокоса, білочуба,
а на ній зелена шуба.
(Кукурудза)
Хто завжди правду каже?
Який є, таким покаже,
І без слів про все рас скаже.
На нього дивишся, а себе бачиш.
(Дзеркало)
Грушка – не грушка,
Вушка та дужка,
Порожнє бриньчить,
Повне – мовчить.
(Відро)
Навесні цвітуть, мов свічі,
Заглядають сонцю в вічі,
А під осінь ті свічки
Вдягнуть з голок кожушки.
(Каштан)
Знизу вгору, потім вниз
Чудо-віз мене привіз.
Без руля і без коліс
Тягне вгору – потім вниз.
(Ескалатор)