Вітька:високий,худий, з рідким білявим чубчиком- не міг ані хвилини всидіти на місці спокійно, запальний і рвучкий, він вродився балакучий як сорока.
Федько: маленький, товстий, флегматичний, спокійний, добродушний, вайлуватий, кмітливий, всезнаючий хлопчина.
Галька: струнка, висока,худенька дівчинка чорними і сяючими наче зорі очима, не була з лякливих, вміла гарно свистіти, мла тоненьку шию.
<span>У багатьох казках за оригінальною формою викладу, незвичайними героями, цікавими назвами, фантастичними подіями може ховатися глибокий сенс. Іноді цей прихований зміст ми не розуміємо або не розуміємо до кінця, і все одно він залишається і спливає тоді, коли цього потребує життя. Казки вчать жити, вони стають для нас чимось на зразок «теоретичного життєвого досвіду». У цьому сенсі дуже цікавою є казка Василя Симоненка «Цар Плаксій та Лоскотон». У неї є дуже смішні назви: Плакса, Плаксоград, Нудота, Плаксота, Вай-Вай, Лоскотон. Тобто імена героїв, як це часто буває в казках, говорять про характер смішних персонажів. Звичайно, мимоволі заливаєшся сміхом, коли читаєш про капітана плакс, що від жаху з'їв сам себе, про те, що сталося з Плаксієм та його донями. Теплом і впевненістю, що добро завжди переможе, дме від сміливого дядька Лоскотона. І вже не хочеться дуріє, вередувати через якусь дрібницю, щоб навіть у самого себе не викликати порівняння з відповідним персонажем. До того ж Лоскотон не може не подобатися тим, що сильно у своїй правоті, він бачить людей такими, якими вони є насправді, розуміє їхні проблеми, вміє розрадити у важкі часи. Напевно, саме тому він не довго залишається наодинці з труднощами. Ця казка вчить нас тому, що більш сильний не той, хто цар, а той, хто має багато друзів, за кого народ
А якщо придивитися ще уважніше, то легко побачити людей, які стали прототипами царя, його синів і дочок, старого дядька Лоскотона. Прототипами героїв казок Василя Симоненка стали реальні люди, а його творчість залишилась нам у спадок, і сьогодні вчить нас бути людьми, цінувати радість життя, справжніх друзів, вболівати душею за долею <span>своєї Батьківщини.</span></span>
<h3><u><em>
1. У трактирі.</em></u></h3><h3><u><em>
</em></u></h3><h3><u><em>
2. Карта острова зі скарбами.</em></u></h3><h3><u><em>
</em></u></h3><h3><u><em>
3. Покупка судна та формування комнди.</em></u></h3><h3><u><em>
</em></u></h3><h3><u><em>
4. На шляху до острова.</em></u></h3><h3><u><em>
</em></u></h3><h3><u><em>
5. Розмова Сільвера з матросами.</em></u></h3><h3><u><em>
</em></u></h3><h3><u><em>
6. Непорозуміння на судні.</em></u></h3><h3><u><em>
</em></u></h3><h3><u><em>
7.На острові.</em></u></h3><h3><u><em>
</em></u></h3><h3><u><em>
8. Сутички.</em></u></h3><h3><u><em>
</em></u></h3><h3><u><em>
9.Атака піратів.</em></u></h3><h3><u><em>
</em></u></h3><h3><u><em>
10. Джим у руках піратів.</em></u></h3><h3><u><em>
</em></u></h3><h3><u><em>
11. Допомога.</em></u></h3><h3><u><em>
</em></u></h3><h3><u><em>
12. Скарби у надійних руках.</em></u></h3>
Подробнее - на Znanija.com - znanija.com/task/7826767#readmore
Устим був не дуже високий, але плечистий, незвичайно сильний, дуже розумний лицар. Не любив розбійників, сильно карав даремних злодіїв. Житель с. Гуменці Мисливський згадував, що одного разу Кармалюк відібрав багато золота у місцевого здирника і роздав бідним, обірваним жінкам, що йшли по дорозі. На прощання сказав: «Беріть золото, хай діти ваші вдома не плачуть… Як мене десь вб'ють, споминайте Кармалюка…»
Образ Свічки<span> проходить через усю драму І. Кочерги «Свіччине весілля». Автор показує, як з боротьби за право на світло розпочалася боротьба за волю, як із вогника свічі розгорілася пожежа народного повстання. Відштовхуючись від історичних документів, грамот литовських князів 1494-го і 1506-го років драматург у своїй уяві намалював цілком ймовірну картину боротьби киян за світло, оскільки вважав, що соціальна несправедливість, знущання, приниження людської гідності неминуче породжують протест і можуть стати причиною повстання гноблених.</span><span>
</span>