<span>Питання не складний,але пояснити складно.Напевно тому що без книг чоловік не міг передовати свої знання наступному поколінню що б вони не повторювали його помилок,а випровляли їх і усовершенствували то що вже є.Правельно или нет незнаю но я думаю так
</span>
Тема: звернення людей до Бога, з молитвою про необхідність уберегти Україну, і дати її народу щастя й волю. Ідея: возвеличення сили Бога. Основна думка: клопотання й звернення до Бога не з власних інтересів, а для того щоб зберегти Україну та дбати про неї. Жанр: молитва. Художні засоби: Звертання "Боже...", метафори "Боже, осіни, просвіти, зрости, храни, зверни, дай" , повтори "Боже, дай ... многая ... волю ...", "Україну" , риторичні оклики "Ти на люд наш зверни!",
«Злочин і кара» — один із найскладніших творів
світової літератури. У своєму романі Федір Михайлович Достоєвський зобразив
життя російського суспільства середини XIX століття з його убозтвом,
безправністю, гнобленням і розбещенням особистості, що задихається через
усвідомлення свого безсилля і тому бунтує. Письменник розповів нам про героя,
«що взяв у душу свою всі болі і рани часу».
<span><span>Розуміння Достоєвським сутності мистецтва було причиною
створення особливих форм реалістичної творчості. Твори Достоєвського -
свідоцтво того, що він поєднував у собі як митець силу геніального психолога,
інтелектуальну глибину мислителя та пристрасність публіциста. У творах
письменника реалістичні сцени страждань поєднуються з філософською символікою,
публіцистичні газетні факти - з фантастикою, логічні абстраговані категорії - з
інтуїтивістськими елементами, Достоєвський збагатив жанр реалістичного роману
XIX століття новими художніми особливостями. Улюблений метод письменника -
зібрати велику кількість своїх героїв в одне місце та змусити розкриватися їх
образи у зіткненні почуттів та ідей, ніби без втручання автора-оповідача.
Романам Достоєвського був властивий поліфонізм як метод художнього мислення.
При цьому досягалось, з одного боку, відчуття численності співбесідників, з
іншого - окремість кожного голосу, що вів свою тему самостійно, майже
рівноправно з голосом автора. У межах злочинно-авантюрного сюжету поставали
глибинні ідеологічні, соціально-філософські проблеми. Самі злочинні сюжети
романів Достоєвського несли не просто інформативну функцію, але й, втілюючи
об'єктивні закони тогочасного суспільства, відображали художню концепцію
Достоєвського, його світогляд. Злочин, як крайній ступінь порушення суспільних
норм, відображав трагічну сутність дійсності та соціальні протиріччя. Характери
героїв розкривалися Переважно у найгостріші моменти, коли все накопичене ними у
попередньому житті раптом виливалося у екстраординарний вчинок. Неочікувані,
навіть не виправдані спочатку дії персонажів письменник мотивує глибоко
прихованими психологічними причинами, наявністю у людській натурі різнобічних
взаємовиключних потягів та пристрастей. Незвична динамічність композиції,
відчуття катастрофічності того, що діється, драматична напруженість у розвитку
конфліктів, експресивність написання виявилися вражаючим художнім відкриттям,
що чудово слугувало меті відображення найскладніших морально-психологічних та
соціально-філософських проблем. Достоєвський зумів передати у художніх образах
не тільки потік подій, людських доль, духовну боротьбу, але і трагічні
конфлікти у духовному житті суспільства. У своїх інтелектуальних романах
Достоєвський майстерно малював найгостріші поєдинки думок, трагічних зіткнень
ідей та світоглядів. Улюблена письменником форма сповіді героїв, що проявлялася
у діалозі з духовним противником, досягала нещадної відвертості, виявляла
трагічну діалектику глибинних почуттів та думок персонажів. </span><span>
<span>Творам
Достоєвського, написаним у жанрі роману, найменш властива епічно спокійна
манера оповіді. Їм притаманна гострота чисто драматичних жанрів та багатство
художніх образів.<span> </span></span></span></span>
Повість Андрія Чайковського «За сестрою» окрім сюжету (експозиція, зав'язка, розвиток дії, кульмінація, розв'язка), має позасюжетні елементи. Вони не впливають на розвиток подій у творі, а лише допомагають яскравіше зобразити сюжет (опис приміщення, пейзаж, портрет героя).
Позасюжетними елементами є висловлювання дійових осіб (монолог, діалог, полілог), роблять роман динамічнішим, глибше розкривають характери героїв.
Всі подіі у творі Я-романтика відбуваються у будинку розтріляного шляхтича(" фантастичний палац")