Груд корінь ка закінчення.
червон корінь я суфікс ста закінчення.
спин корінь ка закінчення.
чорн корінь еньк суфікс і закінчення.
біл корінь еньк суфікс им и закінчення.
дзьо корінь бик закінчення.
червон корінь еньк суфікс ий закінчення.
(може є помилки)
З префікс ши або шит корінь и закінчення
-Привіт друже
-Привіт. А ти вже обрав секцію на яку ходотимеш?
- Та ось роздумую. Ніяк не можу обрати.
- Я можу чимоь допомогти?
- Можливо ти допоможеш мені обрати.
- Ну давай спробую.
- Я ніяк не можу вирішити волейбол чи футбол?
- А що у тебе виходить грати краще?
- Вчитель говорить що я природжений футболіст. Але я чомусь вагаюся.
- Теж чому? Футбол це класно. Я б обрав (ла) його.
- Ну якщо ти так кажеш... То я напевно зупиню свій вибір на ньому
<span>Прикме́тник<span> — самостійна
частина </span>мови<span>, що виражає ознаку
предмета, </span><span>тобто ознаку іменника. Із цього ми
розуміємо, що прикметник в першу чергу
тісно пов ’язан із іменником граматично. </span>Прикметники за значенням
поділяються на такі розряди:</span><span><span>·
</span>якісні<span>, що виражають ознаки предметів
безпосередньо власним лексичним значенням: сумна пісня, яскрава
особистість</span></span><span><span>·
</span>відносні<span>, що позначають ознаку предмета не
безпосередньо, а через відношення його до іншого предмета, явища, дій: вступний
тест, прикордонний пост;</span></span><span><span>·
</span>присвійні<span>, що виражають належність предмета певній
істоті: материн рушник, Мартин зошит.</span></span>
<span>Присвійні
прикметники утворюються від назв людей і тварин : сестра —
сестр-ин, Ольга —
Ольж-ин, соб-ач-ий, кач-ач-ий<span>.</span></span>
<span>Із цього ми
бачимо, що прикметник надає глибшого змісту будь-якому іменнику. Завдяки
прикметникам автор розширює малюнок, який описується у творі, що в свою чергу
дозволяє нам, читачам, глибоко поринути в світ книги.</span>
На сьомому небі від щастя. Згідно космогонії давньогрецького
вченого-энициклопедиста Аристотеля небо ділиться на сім сфер. На них
розташовуються різні небесні світила, зірки, сузір'я, планети. А під
найдальшої сферою філософ, по суті, мав на увазі рай і вічне блаженство.
Саме туди потрапляють душі померлих. Стан, близький до надлишку щастя,
людина здатна випробувати і живцем, тоді і згадують це саме «сьоме
небо».
<span>Це вираз здійсненно і на землі. Людина
народжена для того, щоб приготувати себе для зустрічі і проживанню на
небесах з Ісусом. Коли з ним зустрічаєшся на землі в молитві, то
відчуваєш світ, спокій, умиротворення, невимовне щастя від спілкування з
Ним.</span>