-Друже ,вибач що образив тебе.
-А ти, вибач мене.
-Добре.А давай бiльше не сваритися?
-Я згоден.
-Ми сваримся через рiзнi дрiбницi.
-Ага.То через крейду , то iграшки не подiлимо.
-Мир?
-Так!
Ответ:
Н.в. Дві тисячі шістсот сімдесят вісім студентів
Р.в. Двох тисяч шестисот сімдесяти восьми студентів
Д.в. Двом тисячам шестистам сімдесяти восьми студентам
З.в. Двох тисяч шістсот сімдесяти вісьма студентів
О.в. Двома тисячами шістьмастами сімдесятьма вісьмома студентами
М.в. (на) Двох тисячах шестистах сімдесятьох восьми студентах
<span><span>катюшка051999<span>середнячок </span> ответила 10.04.2014 </span><span><span>- А що казати? Я думаю, що не треба шукати головного. Тому що без мене не буде ні Тисячі, ні Десяти тисяч, я – простий числівник, утворений з одного слова, а є ще числівники , утворені з двох коренів, вони називаються складними ( тринадцять ), і бувають такі, які містять два або більше простих чи складених числівників, вони називаються складеними ( сто двадцять). Ось так. А чи знаєте ви, що всі ми кількісні числівники, тому що відповідаємо на питання скільки?, і ми також можемо бути ще й порядковими, коли будемо відповідати на питання котрий?- відповів усім розумний числівник Один. Всі числівники замислились і зрозуміли, що числівник Один сказав правду – не треба шукати головного, кожен на своєму місці – головний. Одного разу зібралися всі числівники на нараду і почали сперечатися, хто з них найголовніший. - Я дуже велике число, я – Тисяча, отже , я – головний. - А я ще більше число, я – Десять тисяч, значить я головніший за всіх! І почалась суперечка Кожного разу знаходився числівник, який був найбільшим. І тільки числівник Один стояв і мовчки на все дивився. <span> - А ти чого мовчиш? – спитали у нього.</span></span>
</span></span>
Найцінніша і найдороща іграшка для мене та-яку подарували мені батьки.Летіла лелека,заклекотіла до лелеченята.Батьківщина-територія,де ти народився,виріс,де пройшло дитинства,живуть твоі батьки.Можна все на світі вибирати ,сину,вибрати не можна тільки Батьківщину.
Моя кімната невелика, але дуже затишна. Коли прийшов час іти до школи, її впорядковували всією сім'єю. Праворуч від дверей стоїть письмовий стіл. На ньому стоїть письмове приладдя та глобус. Над столом знаходиться невелика книжкова полиця, на якій стоять усі мої підручники та зошити. Ліворуч — моє ліжко. Воно застелене яскравим покривалом, на ньому зручно сидять мої улюблені м'які іграшки.
Тож коли настає день прибирання, я знаю, що мені робити. Насамперед слід витерти від пилу підвіконня, полити квіти. Стерти пил із усіх полиць і зі стільця також, потім поскладати речі на свої місця, взяти пилосос і почистити килим. Коли це робиш систематично, — немає ніяких проблем, немає невдоволення чи небажання прибирати. Моя кімната мені дуже подобається ще тим, що на стелі наклеєні такі дивні шпалери: коли світло вимикається, вони сяють зірками на нічному небі. І мені здається, що я лечу в космосі, махаю всім на прощання рукою і... непомітно засинаю.